В українській армії періодично відбуваються зміни. Вони стосуються, зокрема, і системи контрактів, і цифровізації. Одним з масштабних нововведень було впровадження корпусної системи армії. Про те, як це спростить управління військом, а також про його наповнення, зокрема іноземцями, УНІАН поговорив з Іваном Тимочком, головою Ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України.
Раніше під час Ставки Верховного Головнокомандувача було затверджено новий підхід до розподілу мобілізованих. Зеленський зазначив, що кожна бойова бригада ЗСУ має гарантовано отримувати щомісячне поповнення людьми так, щоб розуміти, як влаштувати навчання в бригаді, як проводити ротації та як планувати роботу. У чому тут новація? Як до цього поповнювали бригади і чому виникла така ідея? Що вона покращить або погіршить?
Почнемо з того, що армія перейшла на корпусну систему. І в структурі корпусів є ряд бригад за направленням. Тобто кожен корпус, крім піхотних бригад, зараз має танкові, артилерійські бригади, систем протиповітряної оборони. І в нас з'явилося декілька нових родів військ: безпілотних систем, протиповітряної оборони. І все це потребує окремих спеціалістів, фахівців. Тому кожна військова частина буде подавати запит відносно номенклатури зброї і відносно потреб військових спеціальностей. А людина одразу ж не з'явиться, як тільки подали заяву, - її потрібно підготувати.
Тобто формуватиметься приблизний загальний запит від усіх корпусів на навчальні центри, щоб вони готували відповідних фахівців і передавали їм. Крім того, не забуваймо, що ряд військових частин може безпосередньо в себе проводити навчання, підготовку фахівців під якісь вузькі спеціалізації. Вони тоді писатимуть заявку на потребу людей з окремими освітами.
ЗСУ закінчили перехід на корпусну структуру. Усі корпуси прийняли свої смуги відповідальності, розвантаживши оперативно-тактичні та оперативно-стратегічні угруповання, про що повідомив Сирський. Як це спростить управління військом? Наскільки це працює? І які нові можливості відчують військові?
Кожен корпус - це, по суті, автономна одиниця оперативного рівня. В межах довіреної їм ділянки фронту вони мають свої структурні підрозділи - бригади, полки. Вони внутрішньо вирішують, кого куди скеровувати, перерозподіляти, які бригади підуть в резерв і які безпосередньо займають смугу оборони; яка бригада в межах корпусу буде підтримувати який напрямок, бо корпус - це оперативний рівень, це десятки кілометрів фронту.
Тому це насправді даватиме можливість приймати рішення безпосередньо командиру корпусу, взаємодіючи зі своїми командирами бригад на місці. Бо корпус, по суті, командування, - воно теж знаходитиметься в межах розміщення свого корпусу. Десь поруч, умовно кажучи, в лінії смуги оборони. Тому це доволі серйозний крок, підхід, і він даватиме можливість автономно працювати керівникам корпусів без втручання згори.
Крім того, що легше: комунікувати з 20 командирами корпусів чи з двома сотнями командирів бригад? Відповідь очевидна.
В Україні ліквідують інтернаціональні легіони, фактично залишиться лише Міжнародний легіон при Головному управлінні розвідки. Про це сказав командир Другого інтернаціонального легіону оборони України Олександр Якимович. Він також зазначив, що рішення про розформування інтернаціональних легіонів вже остаточно ухвалене вищим військово-політичним керівництвом країни, і що легіони переводять до складу Штурмових військ. Чому було ухвалене таке рішення? Як це вплине на бажання іноземців воювати за Україну? І де далі воюватимуть іноземці - які двері для них таким чином зачинили, а які відчинили?
Зараз законодавством іноземцям дозволено ставати офіцерами в українській армії. Тобто ми тут можемо говорити про комплексну реорганізацію, а не ліквідацію.
Такі легіони просто були структурно в різних видах, родах. Тепер вони будуть підпорядковані одному роду, виду військ. По суті, всі іноземні легіони раніше були в піхоті. Вони мали озброєння, яке можуть використовувати легкі піхотні батальйони, полки чи бригади. Але вони не мали ні авіації, ні важких бронегруп. Тобто вони все одно були структурно в такому форматі. За винятком спеціалістів, фахівців за окремими родами озброєння.
Крім того, вже набувся певний досвід, є певні напрацювання. Тому в рамках загальної реорганізації Збройних сил стоїть питання залучення іноземних легіонів до конкретного роду, щоб всі розуміли їхні завдання, їхні підпорядкування і готовність.
Щодо готовності іноземців: не забуваймо, що вони укладають контракт і вони стають військовослужбовцями. Це просто назва - "іноземний легіон". Але вони укладають контракт зі Збройними силами, з державою Україна, і вони, відповідно, мають дотримуватися умов контракту.
Крім того, іноземці мають право розривати контракт особистим рішенням. Тобто, кого буде не влаштовувати якась система служби, - той може його розірвати.
До речі, Якимович висловив думку, що далеко не всі іноземні добровольці захочуть йти у штурмовики. Як ви вважаєте, чи такі зміни можуть вплинути на їхню кількість?
Я не можу оцінити ситуацію, оскільки я не іноземець і не штурмовик. Це мають внутрішньо комунікувати, працювати, роз'яснювати відповідні структури - від психологів до відповідальних осіб, щоб дати оцінку, скільки іноземців відмовляться служити, а скільки - ні. Вони мають мати якийсь внутрішній зріз після проведення певних опитувань, оцінок і аналізу. Водночас ми навіть не знаємо реальної кількості особового складу тих іноземних легіонів: наскільки вони складаються з іноземців, наскільки - з українців.
Іван Олексійович Тимочко - український військовослужбовець, голова ради резервістів Сухопутних військ Збройних Сил України, ветеран АТО.
Він навчався у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Тимочко - доброволець, свою службу почав як солдат 24-ї бригади імені Короля Данила, став сержантом. Прослужив з 2016 по 2019 роки, далі була невелика перерва. З 2022-го й донині є чинним військовослужбовцем.
