Колишній командир роти батальйону "Айдар" Євген Дикий навів "найгидотніший" аргумент, яким керуються ухилянти, намагаючись уникнути служби в складі ЗСУ.
Вони кажуть: "Чому я маю помирати за ТАКУ державу?", - акцентував військовий аналітик у Facebook. Далі йде перелік претензій індивіда до держави, яка йому "нічого не дала" і в якій усе не так, як він би мріяв, зазначив Дикий.
Цим універсальним виправданням боягузства часто грають агенти Росії в українському суспільстві, вважає він. На його думку, українці мають зрозуміти, що в контексті війни із Росією, в Україні немає "свого" та "чужого".
Наразі ворог намагається забрати собі абсолютне все "українське", знищити націю. Тому незадоволення держінституціями, їхньою "неефективністю" тощо, - річ другорядна, вважає Дикий.
"Держава в цій схемі річ другорядна, допоміжна - її інститути мають допомогти організувати війну за "своє" та "своїх" проти "ворожого" та "чужого", і не більше. І якщо ми самі (а ніхто крім нас нам в цьому не винний) поки не спромоглися побудувати цю державу, тобто ці інституції, такою/такими, щоб нас задовольняла їхня ефективність, це не привід дозволити ворогам знищити ці поки що недосконалі, але наші, і придатні до подальшого розвитку, інститути, та замінити чужими", - акцентував він.
Військовий натякнув, ті установи, які "побудує" на наших території РФ в разі окупації України, вже точно ніхто із суспільства не змінить. Правила гри встановлюватимуть росіяни.
Також не слід забувати, що у реальному житті державні інституції ворога ще більш "недолугі" за деякі українські, заявив він.
"Чому я маю помирати…" - вже відпочатку крива постановка питання. Робота солдата - не помирати, а вбивати. Вбити ворога та самому лишитись живим - саме для цього людей мобілізують до війська, а не на смерть", - нагадав Дикий.
Як зберегти робочий тил України у мобілізацію - відповідь Дикого
У своїх соціальних мережах Дикий також коментував не менш важливе побоювання щодо того, як державі втримати свій тил та економіку, якщо чоловіків будуть забирати до армії.
Він акцентував, до ЗСУ можуть забрати хіба від півмільйона до мільйона активного мобілізаційного резерву України (останній, за його підрахунками, становить приблизно 3 мільйони осіб). Тобто в армію заберуть максимум кожного третього, а то й кожного шостого від цієї кількості, тому нація дарма переживає.
