Країни-члени НАТО наростять підтримку ЗСУ для проходження складної зими під час бойових дій на фронті, заявив генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору (НАТО) Єнс Столтенберг. Але ці слова жодним чином не підтверджують одну з улюблених тем російської пропаганди про те, що армія РФ воює не з українцями, а з представниками країн Північноатлантичного альянсу, так званими найманцями.
Насправді іноземці, які воюють на боці Сил оборони України, за міжнародним правом не підпадають під визначення "найманці"
Наратив, який спочатку просувався на рівні чуток та дописів в телеграм-каналах, згодом вийшов на глобальний рівень – заяв російських політиків, чиновників, дипломатів в міжнародних організаціях на кшталт ООН. Зокрема днями директор ФСБ заявив, що "Україна перетворилася на майданчик для обкатки терористів і найманців", а "нацистів і найманців" готують у 17 таборах в Європі.
Насправді іноземці, які воюють на боці Сил оборони України, за міжнародним правом не підпадають під визначення "найманці". Ще від 2014 року багато іноземців брали участь в АТО-ООС як добровольці, при цьому на той момент вони не були кадровими військовими інших країн. Згодом вони юридично повноцінно інтегрувалися в ЗСУ, підписавши відповідні контракти.
Один із відомих прикладів – Грузинський національний легіон, заснований у 2014-му. За два роки підрозділ влився до складу Збройних сил України у 25 батальйон "Київська Русь" (перший випадок в історії України, коли до складу ЗСУ офіційно були прийняті іноземці), а з 2022-го перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки. Іноземці-добровольці й зараз можуть доєднатися до Інтернаціонального легіону або інших підрозділів ЗСУ, українське законодавство це не забороняє. Іноземці укладають контракти з ЗСУ та офіційно мають статус українських військовослужбовців.
Розмови про "найманців НАТО" зазвичай активізуються під час поразок окупантів на полі бою
Тобто зовсім не йдеться про те, що Захід, НАТО на нас тиснуть і змушують залучати якихось найманців. Ба більше, якщо вже говорити про кадрових західних військових в Україні, то єдиним доказом цього можна вважати хіба що повідомлення Міноборони США, що невелика кількість військових забезпечує безпеку посольства США та слідкує за використанням допомоги, наданої Україні. Проте ці військові не перебувають на фронті та не воюють на боці України.
Розмови про "найманців НАТО" зазвичай активізуються під час поразок окупантів на полі бою. Рік тому, коли відбувалися успішні операції зі звільнення Харківщини та Херсонщини, Росії швидко потрібно було обґрунтувати "жести доброї волі". Тоді РФ почала вигадувати, що насправді проти неї воюють не українці, а найманці, вся об’єднана Європа чи так званий "колективний Захід". Так і зараз, коли відбувається наступ на півдні, росіяни поширюють вигадані історії, як-от про знищення "танку Leopard із німецькими військовими" на Запорізькому напрямку.
Просування наративу переслідує щонайменше три цілі.
Перша – мобілізація росіян, залучення їх до агресії. Проводячи паралелі з Другою світовою війною, російська пропаганда натякає громадянам, що проти їхньої Батьківщини нібито "знову воює колективний Захід".
Друга – розрахована на західну аудиторію. У першу чергу, проросійських політиків, щоб вони впливали на свої уряди, а ті – зменшували підтримку України.
Нарешті, Росія прагне заручитися підтримкою інших антизахідних режимів (Сирія, Іран, Китай, КНДР). Фейки про найманців – спосіб показати, що Росія перебуває "в одному човні" з цими країнами. Мовляв, підтримуючи Росію, вони зможуть послабити західну цивілізацію.
Наскільки цей наратив успішний? В Україні це матиме вплив на людей з окупованих територій, які мають обмежений доступ до інформації. Російська пропаганда каже, що їм не варто повертатися на підконтрольну територію, адже України начебто давно не існує, замість неї територія, яка контролюється НАТО, а українці тут не вважаються за людей.
РФ намагається грати в довгу. І це треба брати до уваги при боротьбі з дезінформацією
Що ж до західної аудиторії, то історії про "найманців НАТО в Україні" здебільшого мають вплив на маргінальні політичні групи – радикальних лівих чи радикальних правих. Поки вони не мають панівного голосу на Заході. Але, як розраховує Росія, можуть набратися сил на тлі кризи.
Тобто ставка робиться на поступове зменшення підтримки України. РФ намагається грати в довгу. І це треба брати до уваги при боротьбі з дезінформацією: працювати з різними аудиторіями, регулярно спростовувати російські фейки, якими б абсурдними вони не були.
Цей матеріал підготовлено в рамках інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації, яка втілюється УНІАН та Smart Angel у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю редакції і не обов'язково відображає позицію ЄС.
Кирило Перевощиков, старший аналітик VoxCheck
