Кожен етап війни в Україні асоціюється з початком активного застосування різних видів озброєнь. У битві за Київ на початку минулої весни вирішальну роль відіграли українська артилерія, а також Javelin та Stinger, надані союзниками. Символом осіннього контрнаступу стали західні системи залпового вогню HIMARS. Сьогодні, коли Україна готується до нового наступу, своє слово має сказати бронетехніка. Проте бойові танки Leopard 2, на які так розраховували українці, продовжували стояти в ангарах союзників аж до кінця січня 2023-го.
Я пишу це у ті хвилини, коли німецький Der Spiegel повідомляє, що канцлер ФРН Олаф Шольц ухвалив рішення направити Україні Леопарди, а також погодитись на аналогічні постачання з боку Польщі. Тиск союзників по контактній групі "Рамштайн", нарешті, приніс свої плоди.
США можуть заощадити колосальні гроші, якщо активніше допомагатимуть Україні закінчити війну. А це можливо лише за повної капітуляції Росії та її розгрому на полі битви
Але нагадаю, що ще якихось півроку тому про жодні німецькі танки не було й мови. І це попри громадську думку у Німеччині: згідно з соцопитуваннями, абсолютна більшість німців підтримували та підтримують Україну в опорі російській агресії. Прискорити успіхи України допомогли б німецькі Leopard 2. Ще у квітні німецька Rheinmetall запропонувала своєму уряду передати Україні 88 танків Leopard-1A5, а також близько сотні БМП Marder…
Проте Олаф Шольц місяцями опирався цьому та іншим подібним пропозиціям. І тут виникає логічне питання: а, з яких, власне, причин?
Перший, мабуть, найоптимістичніший аргумент був висловлений самим канцлером на конференції "Рамштайн" у Берліні. Мовляв, німцям бракує моральної підтримки США. Німеччина наче й готова передати Леопарди, але лише за умови, якщо США дадуть Україні основний американський бойовий танк M1 Abrams. Було очевидно, що ця теза - ніщо інше, як виправдання. Шольц усіма силами хотів відстрочити постачання, та кинути м'яч на поле США.
Зараз з'являється багато інформації про те, що Путін готується до затяжної війни. Безперечно, він розраховує, що підтримка Заходу ослабне
До речі, впевнений, що США обов'язково передадуть Україні Абрамси. Але як скоро українські солдати матимуть змогу отримати американські танки? Це питання логістики. Очевидно, що передача Леопардів має набагато менше логістичних перешкод, їх не треба перевозити через океан. Адже мова про те, щоб наблизити перемогу України. Час має значення, чи не так? Чому я так певен у передачі Абрамс? Грубо кажучи, США можуть заощадити колосальні гроші, якщо активніше допомагатимуть Україні закінчити війну. А це можливо лише за повної капітуляції Росії та її розгрому на полі битви.
Друге пояснення поведінки Шольца песимістичніше, і водночас більше схоже на правду: Німеччина все ще боїться краху путінського режиму.
Серед німецьких еліт досі є персонажі, яких лякає поразка Росії у цій ганебній імперіалістичній війні. В основі їхнього страху — сентенції про настання хаосу на безкрайніх російських просторах разом зі збільшенням ядерної загрози з боку Росії. Насправді все навпаки. Саме путінський режим є найбільшою небезпекою для мирного співіснування у глобальному вимірі.
Є й третя причина гальмування постачання Україні наступального озброєння, і вона лякає мене не менше: Німеччина все ж таки не готова повністю відмовитися від бізнесу з Росією. Колись громадськість дізнається, якою мірою метастази путінського режиму обплутували німецьку економіку та політикум. Це прозріння буде дуже протверезним. І навіть зараз, попри задекларовану готовність дати Україні Леопарди, у Німеччині є сили, які шукають можливості зберегти стосунки із Кремлем.
Ще одна, четверта причина, може здатися несподіваною, але відкидати її не варто. Ходили кулуарні розмови про те, що Леопарди можуть не виправдати покладених на них надій.Увесь світ бачив, як зріс експорт Байрактарів після успішного використання їх українцями на полі бою. Своєю чергою, Німеччина може побоюватися, що Леопарди не покажуть потрібної ефективності, і це вплине на подальший експорт німецької військової техніки. Фото підбитих Leopard 2, а також можливі проблеми з технічним обслуговуванням стануть вбивчою антирекламою для цього виду озброєння.
Та попри усе це, рішення про передачу танків — безперечна перемога проукраїнських сил у німецькому політикумі та сильний удар по розрахунках Кремля.
Зараз з'являється багато інформації про те, що Путін готується до затяжної війни. Безперечно, він розраховує, що підтримка Заходу ослабне. Натомість Україна чекає на авіацію західного зразка та ракети великої дальності. У відповідь Білий дім, нарешті, думає над тим, щоб передати зброю, яка потрібна для завдання ударів по російських військових базах у Криму. Ба більше, адміністрація Байдена вже говорить про подібні плани публічно та уважно спостерігає, як це буде сприйнято американським суспільством. Ми наближаємося до позитивних змін.
Уріель Епштейн, виконавчий директор НКО Renew Democracy Initiative
