Майже через 10 років після російського вторгнення в Грузію досі лишається очевидним те, що НАТО потрібно швидше вчитися у своїх партнерів, які мали справу з агресією Росії у різних формах. А найбільше у Естонії, яка, на відміну від Грузії, 14 років тому стала повноцінним членом альянсу. Про це пише американська редакція Politico.
Існує неофіційна дуальність, яка підкреслює оборонні настрої в Естонії. По-перше, маленькій країні потрібно інтегруватися з іншими, щоб вижити. Три країни Балтії діяли як єдиний регіон, щоб отримати членство в НАТО і Євросоюзі. Вони й далі продовжують співпрацювати з США і альянсом в форматі «балтійської трійки». Статут оборонної організації передбачає, що країни-учасниці повинні прийти на допомогу, якщо бодай одна з них стане жертвою атаки. Але водночас маленькій і уразливій країні потрібно бути готовою битися за себе самостійно, коли прийдуть війська Росії.
Читайте такожЕкс-президент Естонії прогнозує втрату Росією Петербурга в разі нападу на його країну
Припущення, що Естонія, чиє все населення не на багато перевищує чисельність російської армії, зможе якось самостійно відбити атаку Москви, виглядає смішно. Але у неї є ресурс, який потрібен не менше, ніж ракети і танки – воля і мобілізоване населення. В балтійській країні з населенням 1,3 мільйона, 60 тисяч осіб – це добре треновані військові, які проходять службу або перебувають в резерві. Важливість цього людського фактора не можна применшувати, адже естонці досі пам’ятають ціну окупації. І перспектива повторення чогось подібного надзвичайно загострює стратегічне планування в країні.
«Люди говорять про так звану «П’ятиденну війну» в Грузії. Але вона не була п’ятиденною. Гібридна кампанія почалася набагато раніше. Ніхто не хотів помічати її», - сказав виданню командир Естонських сил спеціального призначення полковник Ріхо Ухтегі.
За його словами, сучасні методи війни асиметричні за своєю природою. Важко визначити ворожі сили на місцях, ідентифікувати їх, зафіксувати їхні позиції і знищити. І саме до цього, на думку військового, Естонія повинна сьогодні готуватися. Ухтегі і інші військові кілька десятиліть тому сформували перші національні воєнізовані загони – Кайтселійт. Згодом, вони стали вагомою силою в структурі Сил оборони Естонії.
Ухтегі наголосив, що готовність населення битися за свою країну має велике значення. І саме тому Росія не змогла захопити Тбілісі в 2008 році, хоча підійшла до грузинської столиці майже впритул.
«Грузини скажені, вони б билися до останнього. Розуміння неминучості асиметричної сутички в Тбілісі не дуже мотивувало росіян», - переконаний естонський військовий.
Читайте такожНизка країн ЄС підписали угоду про створення Європейських сил військового реагування
«Завжди були ці розмови. Ніби, так, росіяни можуть дійти до Таллінна за два дні. Можливо. Від естонської столиці до російського кордону всього 200 кілометрів. Але вони б не змогли захопити всю Естонію за два дні. Вони можуть дійти до Таллінна, але за ним ми відріжемо їхні комунікаційні лінії, забезпечення, все», - пояснив Ухтегі.
«Вони можуть дійти до Таллінна за два дні. Але вони помруть в Таллінні. І вони це знають. На них тут чекає вогонь з кожного кутка, на кожному кроці», - додав естонський військовий.
Оборонна доктрина балтійської країни закликає населення чинити опір в разі вторгнення. Це правило з’явилося завдяки Александру Ейнсельну – естонцю, який втік з-під радянської окупації і служив у Збройних силах США 35 років, перш ніж стати першим міністром оборони незалежної Естонії. Так званий «Генеральний наказ №1» передбачає, що в разі зовнішнього нападу сили оборони повинні «чинити активний опір агресору» без додаткових наказів до тих пір, поки обраний президент країни не оголосить про припинення бойових дій.
«Він наказав кожному офіцеру почати негайний опір, якщо армія Росії перетне естонський кордон. І жоден наступний командир Сил оборони Естонії не наважився анулювати цей наказ», - пояснив Ухтегі.
