7 вересня Україна наблизилася до всесвітнього визнання її церкви. Того дня Вселенський патріарх Варфоломій помістив країну під канонічну юрисдикцію американського архієпископа Даниїла і канадського єпископа Іларіона, які очолюють українські православні церкви у США і Канаді відповідно під канонічною юрисдикцією Константинополя.
З 1686 року Російська православна церква наполягала, що Україна належить до її канонічної території. У всякому разі, тепер це точно не так, пише в статті для Atlantic Council британський історик і політолог Тарас Кузьо.
Він нагадує, що нове призначення для американського і канадського священнослужителів – це початок надання Українській православній церкві автокефалії, тобто незалежності, від Москви. Автор вважає, що виведення мільйонів українських православних вірян з-під підпорядкування РПЦ можна порівняти хіба що з розпадом СРСР.
Україна добивалася автокефалії мало не з того ж дня, коли стала незалежною. Коли тоді ще митрополит Філарет проголосив про розрив відносин з РПЦ для створення УПЦ КП, Константинополь не визнав цей крок. В 1990-му році під тиском націоналістичної хвилі, РПЦ вирішила надати своєму екзархату в Україні автономію і перейменувати його на Українську православну церкву. Таким чином, в країні одночасно існували дві церкви, одна з яких була лояльною до Москви, а інша представляла незалежну Україну.
Коли Росія анексувала Крим і розв’язала війну на Донбасі, РПЦ і УПЦ МП не змогли зберегти нейтралітет. Російська церква благословляла російських бойовиків, які йшли воювати проти України. Деякі клерики УПЦ МП відмовлялися проводити похоронні ритуали для загиблих українських солдатів. А митрополит Онуфрій (Березовський) разом з вищими ієрархами своєї конфесії відмовилися встати, коли в парламенті вшановували вбитих українських військових.
Є й інший фактор, який допомагає Україні здобути церковну незалежність. Будучи колишнім ідеологом атеїстичної компартії СРСР в Україні, президент Леонід Кравчук не мав легітимності для втручання у церковні справи. У свою чергу, Віктор Ющенко активно підтримував УПЦ КП, тому його вважали антиросійським. Леонід Кучма в часи свого президенства зберігав нейтралітет, а Віктор Янукович відкрито підтримував Російську православну церкву.
Президент Петро Порошенко – диякон УПЦ Московського патріархату. Тому Константинополь не вважає його «антиросійським». Більше того, завдяки його впливу високопоставлені ієрархи УПЦ МП підтримали УПЦ КП і УАПЦ в створенні єдиної автокефальної української церкви. Український парламент теж підтримав релігійну незалежність. Тож Порошенко використав усі легальні підходи для отримання томоса про автокефалію, лишивши РПЦ без простору для маневру.
Росія також переборщила з втручанням у справи країн на Балканах, особливо в Греції. І це теж могло дати свій ефект. Рішення про надання Україні автокефалії варто розглядати у трьох вимірах.
По-перше, - це питання сили. Греція і Константинополь втомилися від російського втручання. Вони розглядають церковну незалежність Української православної церкви як спосіб скорочення розміру РПЦ і зменшення її впливу. З часів СРСР дві третини храмів Московського патріархату були розташовані на території України. Сьогодні, попри те, що українське населення в тричі менше, ніж у РФ, країни мають приблизно однакову кількість церков. В часи СРСР більшість російських православних церков були розташовані на заході і в центрі України. Така ж ситуація і сьогодні. Тому твердження про те, що нібито Україна поділена на «католицький захід» і «православний схід» було завжди помилковим. На Донбасі, приміром, не так і багато православних церков. Тож не буде ніякої «громадянської війни» через релігію. А віряни УПЦ МП спокійно і мирно приєднаються до нової української автокефальної церкви.
Другий вимір –це питання національної ідентичності. СРСР і РФ використовували хрещення Київської Русі в 988 році, щоб назвати середньовічну країну «першою російською державою». Ця помилка інколи повторюється в репортажах західних журналістів і завжди у західних виданнях «історії Росії». Російська і західна історіографія ігнорували існування українців впродовж століть і завжди поєднували їх з росіянами і білорусами.
Росіяни вірять, а Володимир Путін постійно повторює, що Київська Русь була місцем народження трьох східнослов’янських народів, які в часи царизму, СРСР і нині нібито прагнули і прагнуть лишатися в союзі. Націоналістів, які опиралися цьому міфу, виставляли «агентами західних імперіалістів, урядів і спецслужб».
Читайте такожWashington Post: Київ веде війну з Кремлем за релігійне майбутнє України
В 2007 році з’явилася ідея про «русский мир», яка повинна була об’єднати Україну, Білорусь і Росію навколо Російської православної церкви. Потім три країни повинні були сформувати ядро Євразійського Союзу. Путін і російські націоналісти вважають, що слово «русский» означає три гілки «російського» народу: росіян, білорусів і українців. Останніх вони називають «малоросами». Путін постійно повторює, що росіяни і українці – «один народ». Про це він сказав під час засідання Ради «НАТО-Росія» в 2008 році. Тоді ж російський президент назвав Україну «штучною країною».
Україна відкинула ідеологію «русского мира» і відмовилася брати участь в Євразійському Союзі. Тепер автокефалія посилить зростання українського патріотизму, підтримає національну єдність і прискорить процес остаточного відділення від Росії.
Третій вимір – це геополітика. Незалежність Української православної церкви буде означати, що РПЦ більше не буде найбільшою православною конфесією у світі. Українська і греко-католицька церкви будуть майже однаковими за кількістю вірян. У Константинополя з’явиться вірний український союзник у протистоянні Москві. І якщо РПЦ антизахідна, як і режим Путіна, автокефальна УПЦ буде проєвропейською.
З 2014 року російська так звана «м’яка сила» в Україні розвалилася. Лише 1% молодих українців симпатизують російській моделі розвитку в той час, як 69-71% українців виступають проти неї. У їхніх очах Росія асоціюється з «агресією» (66%), «жорстокістю» (57%), «диктатурою» (57%). Російська православна церква була єдиним джерелом впливу в Україні і тепер він зникне. Рух України подалі від орбіти Москви неминучий. Створення автокефальної Української православної церкви – це відповідь на путінську агресію.
