Поки західні чиновники з’ясували, де на планеті розташована Керченська протока, Росія влаштувала морську атаку, захопивши два десятка українських моряків і їхні кораблі. Непогано як для недільної прогулянки.
А тим часом, в коконі Євросоюзу німці сперечалися з приводу того, чи запропонована ООН угода про біженців буде юридично обов’язковою, французи сварилися через ціну на пальне. А де були США? Вони загубилися десь у «Трампленді», пише Politico.
Якщо до останньої російської атаки й існували якісь сумніви щодо ефективності західних спроб поставити Москву на місце, то після неї стало цілком очевидно, що спроби змусити Володимира Путіна піти на деескалацію у війні проти України провалилися. Жодні санкції, підтримуваний Німеччиною «діалог» чи навіть задобрювання не справили враження на російського автократа. Більше того, ситуація стала гіршою: чим нахабнішим стає Путін, тим більш безпорадним здається Захід.
Читайте такожThe Guardian: Найбільша загроза для Європи - це війна в Україні, а не Brexit
«Якщо бути зовсім чесними, то у нас не так і багато варіантів. Ми не хочемо ризикувати початком війни, але Путін вже її веде. І це виставляє нас слабкими», - сказав неназваний європейський чиновник.
Зважаючи на брак варіантів, лідери Європи взялися повторювати заїжджені заяви про важливість діалогу і «кроки до деескалації з обох боків», як сказав міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас. Останній більш жорстко ставиться до Росії, ніж його останні попередники. Він також закликав Москву негайно припинити блокаду українських портів. Але він при цьому він натякнув, що нібито обидві сторони якоюсь мірою винні. Теза про те, що війна Росії проти України – це дипломатичний еквівалент сварки, дуже часто виникає у репортажах європейських ЗМІ, а особливо німецьких.
«Росія звинуватила Україну в провокації», - говорив заголовок Der Spiegel на наступний день після російської атаки в Керченській протоці.
Факти ж розповідають іншу історію. Якщо ніхто не визнає окупований Крим суверенною територією Росії, тоді немає підстав говорити про те, що українські судна були в російських територіальних водах. І якщо українські кораблі прямувати в Одесу і не змогли пройти Керченську протоку через блокаду Росії, тоді виправдання, на які покладається Москва, звучать ще менш переконливо. Хоча деталі таких сутичок часто важко розгледіти в тумані моменту, безвідповідальність реакції Європи вражає навіть за її власними найбільш поміркованими стандартами.
Читайте такожWashington Post: Атака Росії в Азовському морі стала попередженням для Заходу
«Події в Азовському морі неприйнятні», - написала на Twitter комісар ЄС з закордонних справ Федеріка Могеріні майже через день після російської атаки.
Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, який раніше цього року закликав припинити «побиття Росії», взагалі промовчав. А що ж робили найбільш впливові на континенті лідери?
«Канцлер наголосила на необхідності деескалації і діалогу», - сказав прес-секретар Ангели Меркель після того, як німецький канцлер провела телефонну розмову з Володимиром Путіним.
У Москві ж прес-секретар Кремля сказав, що Путін буде коментувати ситуацію лише тоді, коли «побачить в цьому необхідність». Але про що говорити? Зрештою, Путін досяг своїх цілей. Атака проти українських кораблів не була випадковою. Вона стала кульмінацією майже річної стратегії з взяття під контроль Азовського моря. І Захід фактично проігнорував цей процес.
«Пам’ятаєте масове роздратування на найвищому рівні російським будівництвом мосту через Керченську протоку, яке продовжувалося всупереч протестам України, невдоволеної обмеженням її торгівлі і доступу до Маріуполя? Ні? Це тому що ніякого роздратування не було», - пише видання.
Тож Путін продовжує порушувати всі межі, переслідуючи українські кораблі в протоці і збільшуючи присутність російського флоту в акваторії. Знову ж таки, Захід і не пискне.
Читайте такожРосія частково розблокувала українські порти в Азовському морі - Омелян
Тепер Росія створила факти на місцях, з якими Європа у принизливій манері хоче розібратися за допомогою діалогу. Чиновники Франції і Німеччини запропонували провести зустріч у «Нормандському форматі» за участі своїх лідерів, а також лідерів України і Росії. І цей той формат, який провалився і не приніс жодного прогресу.
