Мартін Зоннеборн ще не розкрив свій потенціал. У 2004 він разом з іншими редакторами сатиричного журналу Titanic заснував партію з простою назвою: Die Partie. На виборах до Європарламенту п’ять років тому ця політична сила набрала 0,6% голосів. Цього вистачило, щоб Зоннеборн сидів зараз у кріслі євродепутата і претендував на переобрання під час голосувань 26 травня.
Втім, результат німця мізерний, якщо порівнювати з виборчим успіхом комедійних акторів і сатириків по всьому світу за останні роки. Про це пише Der Spiegel, нагадуючи, що останнім таким випадком стала перемога у першому турі президентських виборів в Україні Володимира Зеленського. Багато років він працював над виробництвом сатиричного шоу і зіграв роль непідкупного і старанного президента у серіалі «Слуга народу».
Тепер у коміка великі шанси стати главою держави в реальності. І він не перший, хто перейшов від гумору до серйозних справ. Впродовж останніх років у Гватемалі, Ісландії, Італії й Словенії комедійних акторів обирали на державні посади. Або ж вони змінювали політичний ландшафт за допомогою своїх політичних партій. Хоч конкретні політичні умови відрізнялися у різних країнах, головні причини підйому коміків у політиці схожі.
Читайте такожЗахідні ЗМІ про вибори в Україні: Порошенко спробує посилити сумніви в Зеленському
«Вони завжди успішні в країнах, які переживають глибоку економічну і політичну кризу. Актори виставляють себе аутсайдерами, які відкидають політичний істеблішмент, а в деяких випадках зневажають всю чинну систему», - пише видання.
Будучи популярними комедійними акторами, вони змушують людей сміятися і приносять позитивне відчуття. За словами політолога Тея Паріха, це дає їм значну перевагу.
«В часи, коли економічні й технологічні зміни спричиняють безладдя і незахищеність, можна зрозуміти, чому виборці схиляються до лідерів хорошого настрою, які не просто смішні, а й дають нереалістичні обіцянки», - пояснив експерт.
На додачу, коміки чудово знають, як використовувати соціальні мережі для своїх цілей. Вони значно краще, ніж політики з істеблішменту, доносять свої меседжі за допомогою смішних відео і картинок. Втім, дорога до високої посади – це одне, а реальна політична робота – інше. Der Spiegel пригадав, які успіхи продемонструвати коміки, коли стали впливовими політиками.
Читайте такожКомік, який врятував від економічної кризи столицю Ісландії, побажав успіху Зеленському
Кар’єра Йона Ґнарра почалася ще в 90-х роках, коли на державному радіо RUV щотижня грав у комедійному шоу «Готель Volkswagen». Історія розповідала про автомеханіка з Ісландії, який настільки любив німецьку марку автомобілів, що переїхав у Німеччину і відкрив там готель. Пізніше він зіграв багато ролей на телебаченні й в кіно. В жовтні 2008 року ісландська банківська система зазнала краху, а країна занурилася в глибоку кризу. Це змінило і Ґнарра. Через рік він застував партію під назвою Besti Flokkurinn («Найкраща партія»). Того ж року комік став мером Рейк’явіка. Під час виборчої кампанії він просував гасла на кшталт «Безкоштовні рушники у всіх басейнах». Він робив обіцянки ведмедям у міському зоопарку. Ґнарр говорив, що місто повинно нарешті стати більш привабливим для дітей, ніж майданчик в місцевому магазині IKEA. Актор ставиться до своєї політичної кар’єри як до мистецького проекту.
«Я обіцяв, що порушу всі свої обіцянки. І не відчуваю обов’язку ні перед ким», - сказав він через три роки після виборів. Разом з тим, мешканці Рейк’явіка і політичні опоненти актора визнають, що він дещо зробив хороше для міста. Зокрема, про це говорив його наступник в мерському крілі Дагур Еггертссон. Ґнарра не переобрали. Навіть «Найкраща партія» розпалася у 2014 році. Після політичної кар’єри актор повернувся на екран. Він зіграв мера столиці Ісландії в серіалі «Мер».
В Італії Беппе Грілло став одним з найбільш популярних коміків на телебаченні ще в кінці 1980-х років. В 90-х він вилетів з телеефіру, тому що був надто жорстким до влади. Тому Грілло проклинав політиків з великим успіхом в театрах і на аренах. Прем’єр-міністру Романо Проді він називав «хворим на синдром Альцгеймера», а Сільвіо Берлусконі називав «психопатичним карликом». У 2007 році Грілло влаштував шоу під назвою «День поцілунку мене в дупу». Його підняли на крані над Великим цирком у Римі, звідки він по-всякому проклинав поліцію.
З такої діяльності Грілло у 2009 році народилася партія «Рух п’яти зірок». Актор і його послідовники називали уряд, державне телебачення і ЗМІ своїми головними ворогами. На парламентських виборах у 2018 році «Рух п’яти зірок» здобув найбільше голосів. Сам Грілло, щоправда, не зміг увійти до складу уряду через кримінальні записи в минулому. У 1981 році він спричинив аварію, в якій загинули троє людей. Його партія тепер більше не така популярна. Націоналістична партія «Ліга» відіграє роль сильнішого партнера в коаліції, відбираючи щороку кожного третього виборця у коміка.
У Гватемалі Джиммі Моралес був найбільш популярним комедійним актором 15 років. Разом з братом Семмі він виступав у щотижневому шоу «Moralejas». Їхній гумор був досить грубий. В одному з епізодів шоу Джиммі Моралес грав ковбоя на ім’я Нето, який випадково висунув свою кандидатуру в президенти Гватемали й дивним чином переміг. В реальності ж перехід Моралеса в політику не був помилкою, але став сюрпризом. У квітні 2016 року він оголосив про намір балотуватися. А через півроку люди обрали його президентом. У нього була програма з шести сторінок і дуже багато гасел. Приміром, він хотів зобов’язати вчителі носити GPS, щоб було точно відомо, чи вони на роботі. А кожна дитина повинна отримати смартфон.
Його передвиборче гасло було досить просте: «Не корумпований і не злодій». Виборцям це сподобалося. Тому що Гватемала десятиліттями страждала від корупції й жадібності чиновників. Втім, чи сам Моралес серйозно поставився до свого гасла, лишається питанням. Президент Гватемали опинився в центрі скандалу через незаконний збір пожертв на кампанію.
Читайте такожWashington Post: На тілі України проступають старі тріщини, і це проблема
У Словенії «Radio Ga-Ga» було першим радіошоу, в якому Мар’ян Шарец заявив про себе як комедійний актор. Згодом він збудував успішну кар’єру коміка і сатирика. Він пародіював Осаму Бін Ладена, Фіделя Кастро і колишнього президента Словенії Янеза Дрновшека. В 2010 році Шарец пішов у політику і став мером невеликого міста Камнік. В 2017-му він балотувався на посаду президента, але програв у другому турі. Втім, його партія на парламентських виборах показала кращий результат. З серпня 2018-го Шарец обіймає крісло прем’єр-міністра, очолюючи уряд меншості. Він виступає з ліберальною програмою, пропонуючи боротися з кліматичними змінами, просуваючи легалізацію марихуани й терпимість священиків до гомосексуалів.
