Вихідні в розпал літа – це зазвичай тихий час у Москві. Ті, хто не поїхав у відпустку, вирушили на дачі в село. Тому не дивно, що влада Росії обрала саме цей період, щоб заборонити опозиційним політикам брати участь у виборах міської Думи, які пройдуть в вересні.
Про це пише The Economist, додаючи, що реальний подив викликало те, що 20 липня 20 тисяч жителів Москви зібралися в центрі міста на знак протесту проти зухвалої маніпуляції, вимагаючи реєстрації їхніх кандидатів і погрожуючи проведенням ще більшої акції 27 липня. Дух великих вуличних акцій непокори, які сколихнули Москву у 2011-2012 роках, знову заповнив повітря. Як і сім років тому, один з опозиційних політиків Олексій Навальний електризував натовп, який скандував: «Це наше місто».
Читайте такожПротести у Росії: як проходив розгін акцій біля мерії Москви (відео)
Масштаб протесту міг здивувати Кремль. Зрештою, він і раніше виключав кандидатів на державні посади з політичної гонки. Навальному заборонили брати участь у президентських виборах 2018 року, його партію не зареєстрували для участі у виборах парламенту. Крім того, московська міська Дума – це декоративний орган. Він не контролює великий бюджет столиці Росії не має права призначати ключових чиновників. Донедавна більшість жителів Москви майже нічого не знали про нього.
«Протест був повністю творінням уряду і його значення виходить далеко за межі московської Думи. Це сигнал про зростання суспільного невдоволення (часто захованого за монопольною хваткою Кремля на важелях влади) і радикалізацію російської політики», - йдеться в статті.
Після протестів 2011-2012 років Кремль намагався задобрити московський середній клас, вливаючи гроші у побудову моделі сучасного міста, доповненого велосипедними доріжками й супермаркетами. Водночас влада створювала перешкоди для його політичного представництва. Незалежним кандидатам поставили умову зібрати 3% голосів мешканців Москви, щоб мати право балотуватися у міську Думу. Це означає, що в кожному районі потрібно зібрати 4200-5500 підписів. У 2014 році цей бар’єр спрацював і виключив опозицію з виборчого процесу.
Читайте такожNRC Handelsblad: Кремль розробив власний метод розгону Майдану з шести етапів
Але за п’ять років після того відбулися дві зміни. Правляча партія «Единая Россия» стала настільки токсичною, що жоден проурядовий кандидат не хоче йти на вибори від її імені. Натомість такі претенденти вдають «незалежних». А опозиція не просто вижила, а й збудувала широку мережу активності.
Результати таких змін стали очевидними у Москві впродовж останнього місяця. В той час, як попередньо схвалені владою кандидати вже почали свою агітацію за мовчазною згодою виборчої комісії, опозиціонери змогли зібрати необхідні для реєстрації підписи. Хоча влада постійно намагалася придушити їхню діяльність за допомогою нападів на волонтерів. Але потім, коли потрібні підписи були зібрані, виборча комісія просто не визнала їх дійсними.
«Ми маємо справу з одним з найбільших випадків шахрайства у виборчій історії Росії», - сказав політолог Кирило Рогов.
Шахрайство вилізло боком. Кремль таким чином мобілізував 3% електорату, який підтримав опозиційних кандидатів.
Читайте також"Я був в осередку протесту": Фейгін назвав головну проблему російської опозиції
«Я звик бути сам. Вони навіть не визнавали моє існування. І от тепер вони кажуть, що 150 тисяч людей, які підписалися на підтримку незалежних кандидатів, теж не існують. Нарешті ми разом», - сказав Навальний перед натовпом.
24 липня влада визнала його існування, вчергове кинувши його за ґрати на 30 днів і влаштувавши обшуки у незалежних політиків. Зіштовхнувшись з проблемою наступництва у 2024 році, Володимир Путін вирішив задушити в зародку будь-який протест. Але ця посилена агресія говорить, що простір для мирної передачі влади у Росії дуже швидко скорочується.
