REUTERS

В статті для New York Times колишній агент ФБР і засновник групи Soufan Groupe Алі Соуфан коментував нещодавню атаку в Ель-Пасо. Він писав, що прихильники ідеї вищості білої раси «мають багато спільного з розвитком джихадистського екстремізму в часи появи Аль-Каїди в 1990-х роках».  На його думку, ніяких або майже ніяких висновків з подій минулого так і не було зроблено.

Про це на сторінках NRC Handelsblad пише засновниця платформи з питань безпеки в Нідерландському інституті міжнародних відносин Бібі Ван Гінкель. Обидві категорії радикалів використовують насильство, щоб створити клімат страху і безладдя, за допомогою якого вони штовхають суспільство до своїх ідеалів.

Читайте такожБойовики на Донбасі відпрацьовують наступальні дії — розвідка

Відео дня

З такої точки зору трансляція атаки на мечеть в місті Крайстчерч і Новій Зеландії нічим не відрізняється від відео, на яких терористи ріжуть голови заручникам. А використання платформи 8chan расистами нічим не відрізняється від того, як ісламські терористи поширюють свої матеріали через популярні ресурси на зразок Telegram.

На думку автора, найважливішою різницею між насильством з боку  джихадистів і правих екстремістів полягає в тому, що друге досі лишається невизнаною проблемою. Ці білі плями виникають тому, що політичні й соціальні дебати дедалі більше зміщуються у напрямку правої ідеології. Поляризація використовується як інструмент впливу.

«Кілька років тому газети були заповнені репортажами з Сирії й Іраку, в яких розповідалося про небезпеки цих країн. Але сьогодні ці ж самі газети мовчать про те, що приблизно 17 тисяч чоловіків і жінок з 50 різних країн приєдналися до бойовиків в Україні», - пише Ван Гінкель.

Вона зауважує, що екстремісти воюють на боці Росії «за незалежність Донецької й Луганської областей». І багато з них керуються радикальними націоналістичними мотивами.

Читайте такожWall Street Journal: Путін може посилити війну проти України або почати нову через протести

«Війна в Україні приваблює правих екстремістів, які вважають конфлікти хорошою підготовкою для втілення свого насильницького порядку денного після повернення додому», - додає автор.

Цю тривожну тенденцію помітили розвідувальні управління й аналітичні центри. Але про неї не говорять в політичному і суспільному полі. В нещодавньому звіті ООН про найбільш гострі терористичні загрози, не згадується про насильство, породжене правими екстремістами. Автор називає це «спілою плямою» звіту. В США також було опубліковане дослідження, в якому зазначається, що у 2018 році праві радикали в країні скоїли більше насильницьких злочинів, ніж джихадисти. Можна було б очікувати, що після таких висновків повинна з’явитися якась гостра реакція. Але насправді нічого подібного не відбувається.