УНІАН

Після п'яти років війни, смерті 13 тисяч людей, після вимушеного переселення 2 мільйонів й економічної шкоди на мільярди доларів прогрес у встановленні миру на Сході України буде дуже вітатися.

Насправді, на кін буде поставлено значно більше, коли лідери Франції, Німеччини, України й Росії вперше за більш ніж три роки приїдуть на переговори 9 грудня. Про це пише Financial Times. Головним питанням буде чи уряди Заходу і Росії налаштовані досягти тривалого порозуміння щодо України, ключової країни для порядку в Європі, який встановився після Холодної війни. Хоч США не будуть присутні на обговоренні в Парижі, Вашингтон знає не гірше, ніж його союзники, що стабільність європейського континенту ніколи не буде гарантованим, доки місце України в цьому порядку не буде визначене.

Читайте такожAtlantic Council: Для України результат Нормандської зустрічі буде так чи інакше злом

Відео дня

Торги за Україну здаються дуже віддаленою перспективою, зважаючи на найбільшу за 30 років напругу між Москвою і Заходом. В залежності від її умов будь-яка угода може підняти дивні питання  для західних урядів про "сфери впливу" в Східній Європі. Цей концепт Захід офіційно трактує як застарілий і недоречний після кінця Холодної війни. Більше того, будь-який компроміс буде надзвичайно суперечливим в очах громадян України, якщо проігнорують їхню патріотичну гордість за незалежність, яка посилилася після російської окупації Криму і вторгнення на Донбас. Консолідація української державності всупереч національним і лінгвістичним розбіжностям демонструє, як рішення Володимира Путіна підтримати сепаратистів зіграло проти нього.

Президент Франції Еммануель Макрон хоче перезавантажити відносини Заходу з Москвою, не зважаючи на побоювання в Берліні, Варшаві й інших столицях ЄС. Однак, скорочення напруги вимагає рішення для України. А буде дуже не просто поєднати повагу до російських інтересів з підтримкою свободи, територіальної цілісності й бажання інтегруватися в Євроатлантичний світ України.

Читайте такожWashington Post: Незалежності України потрібна підтримка США перед "нормандською" зустріччю

На практиці деякі західні столиці вже мовчки списали Крим з рахунків і не хочуть заохочувати українські надії приєднатися до НАТО й ЄС. Вони думають, що Україні було б краще вдовольнитися статусом, аналогічним до того, який був у Фінляндії в часи Холодної війни. Це була демократія, але нейтральна. Вона не була у західному таборі і поводилася обережно, щоб не наступити на ногу Москві. Крім того існує фактор Китаю. З точки зору деяких стратегів у Вашингтоні, домовленість з Москвою, яка виключить повну інтеграцію України із Заходом, може наблизити інший здобуток. Вони хочуть, щоб Росія була менш конфліктною й дистанціювалася від Китаю, який став головним суперником Заходу в довгостроковій перспективі.

Чи проковтне Росія під керівництвом Путіна чи його наступника цю наживку? Україна в російських очах фундаментально відрізняється від Фінляндії. Тому що історія, культура й народи двох слов'янських країн пов'язані. Більше того, процвітання України як демократії становить загрозу для політичного й силового істеблішменту Росії. Адже так виникне загрозливий контраст до їхніх репресивних методів правління.

Читайте такожУ Держдепартаменті США закликали Росію припинити агресію проти України напередодні "нормандського саміту"

Разом з тим, Путіну стає важко виправдовувати втрати через війну проти України розчарованим росіянам. Вперше з 2014 року Москва, здається, зацікавлена закінчити конфлікт, але не за будь-яку ціну. Путін здатен зберегти військовий й політичний тиск на Україну, якщо не отримає жодних західних поступок. "Привидом" на переговорах у Парижі буде адміністрація президента США Дональда Трампа. Процедура імпічменту, запущена Палатою представників, пролила світло на американську політику щодо України.

Свідчення викрили прірву між професійними дипломатами, вірними офіційній меті США з побудови незалежної й максимально очищеної від корупції України, і оточенням американського президента. Тиск на Київ з вимогою почати розслідування проти Джо Байдена показав, що нинішню адміністрацію цікавить Україна лише в контексті американських президентських виборів. Довіра до політики США стосовно української держави зазнала сильний удар.

Тож прорив на переговорах у Парижі маловірогідний. Можливо доведеться зачекати щонайменше до кінця американських виборчих перегонів 2020 року. Але навіть тоді страх бути звинуваченими у принесенні України в жертву буде боротися у столицях Заходу зі страхом бути втягнутими в ще більшу конфронтацію з Росією.