REUTERS

Уявіть, що у вас є три пацієнта у критичному стані, але лише одна машина штучної вентиляції легень. Це той вибір, перед яким можуть постати клініки в Нью-Йорку, Парижі і Лондоні в найближчі тижні. А їхні колеги в італійській Ломбардії й іспанському Мадриді вже зіштовхнулися з ним.

Медикам доводиться вирішувати, кого лікувати, а кого ні, хто буде жити, а хто, вірогідно, помре. Пандемія, посилюючись у всьому світі, нагромаджує на купу такі страшні питання вибору. Чи повинні медичні ресурси йти виключно на порятунок пацієнтів з COVID-19, чи також на допомогу тим, хто страждає від інших хвороб? Певний рівень безробіття і банкрутства - ціна, яку можна заплатити, але до якої міри? Якщо максимальне соціальне дистанціювання не зупинить хворобу, як довго його потрібно все ж зберігати? Про це пише The Economist.

Читайте такожWall Street Journal: В Італії реальна кількість смертей від коронавірусу більша, ніж каже Рим

Відео дня

Губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо оголосив: "Ми не збираємося ставити доларові цифри вище людського життя". Його слова повинні були зіграти роль "бойового вигуку" сміливого чоловіка, чий штат охоплений хворобою. Однак, якщо відкинути компроміси в бік, Куомо насправді просував певний вибір. Його слова звучали щиросердечно, але доларові цифри на життя або щонайменше систематичне мислення - це те, що знадобиться лідерам, якщо вони хочуть знайти вихід зі страшної ситуації, яка може виникнути у наступні місяці. Так само, як в лікарняних палатах, жертв не уникнути.

На них все складніше йти на тлі того, як все більше країн заражаються COVID-19. Впродовж тижня до першого квітня загальна кількість випадків зараження подвоїлась. Тепер вона складає близько мільйона. В США кількість хворих перевалила за 200 тисяч, а смертей тепер більше, ніж в Китаї. 20 березня президент Дональд Трамп попередив, що попереду "три тижні, яких ми ще не бачили". Напруга в американській системі охорони здоров'я може не досягти свого піку ще кілька тижнів. Президентська спеціальна команда прогнозує, що пандемія може відібрати 100-240 тисяч американських життів.

Зараз заходи з боротьби проти коронавірусу здаються всепоглинаючими. Індія оголосила карантин на 21 день починаючи з 24 березня. Росія, яка наполягала на своєму "імунітеті" до COVID-19, запровадила жорсткі обмеження, погрожуючи своїм громадянами 7 роками в'язниці за порушення карантину. 250 мільйонам американців наказали сидіти вдома. Кожна країна йде на різні жертви, і далеко не всі вони здаються виправданими.

Читайте такожThe Atlantic: Імунітет країн до COVID-19 визначає лише один фактор

В Індії уряд Нарендри Моді вирішив, що його пріоритет - це швидкість. Можливо тому він так катастрофічно невміло ввів карантин. Індійський уряд не подумав про мігрантів-працівників, які швидко кинулися з міст у свої рідні села, прихопивши вірус з собою. На додачу, зняти обмеження в Індії буде важче, ніж в багатих країнах. Тому що можливості кожної держави обмежені. Індія поставила за мету сповільнити свою епідемію, відкладаючи збільшення випадків заражень до часу, коли її система охорони здоров'я буде краще підготовлена. Але сотні мільйонів індійців майже не мають або взагалі не мають заощаджень, щоб просто чекати. Держава ж не може дозволити собі місяцями підтримувати їх. У Індії досить молоде населення. І це може пом'якшити ситуацію. Але у неї також досить великі нетрі, в яких дотримуватися соціального дистанціювання і гігієни дуже важко. Якщо карантин буде не тривалим, хвороба знову почне поширюватися.

У Росії жертви мають інший характер. Довіра до інформації допомогла переконати людей дотримуватися карантину в Сінгапурі й Тайвані. Але Володимир Путін віддав перевагу продовженню свого правління й використанню пандемії COVID-19 в пропаганді проти Заходу. Тепер, коли вірус вдарив по Росії, він більше стривожений питанням мінімізації політичної шкоди й придушенням інформації, ніж виведенням своєї країни з кризи. Така жертва підходить самому Путіну, але не його народу.

Читайте такожRzeczpospolita: Росія й Китай намагаються використати коронавірус в геополітичній грі

Дональд Трамп впродовж двох тижнів говорив про те, що рішення може бути гіршим, ніж сама проблема пандемії. Але якщо порівняти доларові цифри і життя, стає очевидним, що він помилявся. Зупинка економіки виллється у велику економічну шкоду. Моделювання показує, що якщо дозволити коронавірусу без перешкод поширюватися, фінансові втрати будуть меншими. Але смертей буде на мільйон більше. Можна провести повний розрахунок, якщо використати офіційну вартість кожного врятованого життя з урахуванням віку. З нього випливає, що спроби стримати хворобу будуть коштувати в 60 тисяч доларів, сплачені кожному домогосподарству в США. Дехто вважає формулювання Трампа помилковим по-суті. Але реальність полягає в тому, що сьогодні для Америки ціна зупинки економіки переважує порятунок життів. Однак, щастя країни в тому, що вона заможна. В Індії ж, якщо карантин не зможе зупинити коронавірус, їй доведеться піти іншим трагічним шляхом.

The Economist пише, що пандемія COVID-19 створює такі важкі вибори скрізь. Як до них поставитися? 60 тисяч доларів для американських домогосподарств - це не реальні гроші. Ця цифра, яка допомагає порівняти абсолютно різні речі, такі як життя, робочі місця, боротьба за моральні й соціальні цінності в складному суспільстві тощо. Чим більша криза, тим більше будуть потрібні такі оцінки. Коли одна дитина падає в криницю, бажання допомагати їй без будь-яких обмежень бере гору. І так це й має бути. Але під час війни чи пандемії лідери не можуть позбутися того факту, що будь-який курс дій буде накладати велику соціальну й економічну ціну. Щоб бути відповідальним, доведеться одне протиставляти іншому.

Читайте такожThe Guardian: Коронавірус може зламати хребет Євросоюзу

Другий принцип полягає в тому, щоб допомагати людям, які опинилися в групі тих, ким пожертвувати при дуже чутливому виборі. Робітники, постраждалі від примусового карантину, заслуговують на додаткову допомогу. Діти, які більше не отримують їжу в школах, повинні отримати продукти. Так само суспільство повинно допомогти молоді після того, як пандемія вщухне. Хоч COVID-19 шкодить молодим людям найменше, більша частина тягаря зараз і в майбутньому впаде саме на їхні плечі, оскільки країнам доведеться сплачувати додаткові борги.

Третій принцип - країни повинні навчитися адаптуватися. Баланс між ціною й вигодою через пандемію зміниться. Карантин купує час, безцінний ресурс. Коли обмеження будуть зняті, COVID-19 почне знову поширюватися серед уразливих людей. Але суспільства цього разу зможуть підготуватися, хоча під час першої хвилі в них не було такої можливості. Вони можуть забезпечити необхідним системи охорони здоров'я, створивши більші запаси засобів захисту, розширивши кількість лікарняних ліжок і систем штучної вентиляції легень. Вони можуть дослідити нові способи лікування й створити "діагностичну армію", щоб відслідковувати нові кластери поширення хвороби. Все це скоротить вартість перезапуску економіки.