Енергетична, фінансова та інші кризи останніх років, які негативно позначаються на добробуті європейців, призвели до зростання популярності популістських ультраправих політичних сил серед населення.
Як пише CNN у своєму матеріалі, європейські консервативні праві відчувають відродження після кількох затишшя.
Видання наводить кілька прикладів подібних тенденцій.
Зокрема, цієї неділі в Італії пройдуть позачергові парламентські вибори, за підсумком яких перемогу може здобути ультраправа партія "Брати Італії" на чолі з Джорджією Мелоні. Якщо прогнози справдяться, Мелоні не лише стане першою жінкою-прем’єр-міністром Італії. Її перемога буде історичною ще й тому, що її партія сповідує найбільш праві погляди, ніж будь-який основний політичний рух Італії з часів її колишнього фашистського лідера Беніто Муссоліні.
Одним із найбільших шанувальників Мелоні CNN називає Стіва Беннона – людину, яка вважається в значній мірі творцем політичну ідеологію колишнього президента США Дональда Трампа та основоположника американського руху альтернативних правих.
Ще одним прикладом тріумфу ультраправих у Європі видання називає результати виборів у Франції. Там Марін Ле Пен хоч програла Еммануелю Макрону, її прихильники були задоволені як кількістю отриманих голосів, так і тим, що вона різко змістила політичний центр Франції вправо.
Також очікується, що в Швеції антиімміграційна партія Шведські демократи відіграватиме важливу роль у новому уряді після того, як вона отримала друге місце за кількістю місць на загальних виборах на початку вересня. Партія, яка наразі має велику популярність, спочатку мала коріння в неонацизмі, пише CNN.
"Щось точно відбувається. Від Франції та Італії, великих європейських держав, до Швеції... таке відчуття, ніби серед наших громадян закріплюється неприйняття загальноєвропейської світогляду, який явно занепадає", — каже Гуннар Бек, член Європейського парламенту, який представляє "Альтернативу для Німеччини" (AfD).
Ця ультраправа партія, яка стала першою з часів нацизму, за якою уряд Німеччини встановив нагляд, у 2017 році AfD сколихнула Європу, отримавши понад 12% голосів на федеральних виборах у Німеччині, що зробило її третьою за величиною партією та офіційною опозицією.
"Криза вартості життя підриває уряди та європейські інституції. Звичайно, війна в Україні погіршила ситуацію, але такі речі, як Європейський зелений курс та монетарна політика Європейського центрального банку підштовхували інфляцію і до війни. Погіршення рівня життя означає, що люди природно стають незадоволені своїми урядами та політичною верхівкою", – додає Бек.
Криза завжди створює можливості для опозиційних партій, незалежно від їхньої політичної ідеології. Але політика страху в контексті кризи, як правило, більш зручна для правих популістів, зазначає CNN.
"У випадку з Мелоні та її партією вона змогла розкритикувати як Маріо Драгі, необраного технократа, призначеного прем'єр-міністром, так і популістів, які підтримували його коаліційний уряд", — каже Маріанна Гріффіні, викладач відділу європейських і міжнародних досліджень у Королівському коледжі Лондона.
За її словами, нещодавні негаразди Італії зробили її особливо сприйнятливою до антивладних ідей.
"Ми як країна дуже сильно постраждали від пандемії, особливо на початку. Багато людей померли, багато підприємств закрилося. Нам було важко отримати підтримку від решти ЄС. З тих пір політична верхівка й уряди Конте і Драгі стали легкою мішенню, в яку можна закидати каміння", - додала Гріффіні.
Кризи створюють унікальні можливості для правих популістів, оскільки консервативні виборці мають більшу потребу в певності та стабільності.
"Коли наше суспільство змінюється, консерватори психологічно налаштовані бачити в цьому загрозу. Тож набагато легше об’єднати цих людей проти реальних змін чи уявних загроз, таких як енергетична криза, інфляція, дефіцит продовольства чи іммігранти", – каже виконавчий директор некомерційного фонду Defend Democracy Еліс Столмайєр.
І зараз у популістів з’явилося багато загроз, на яких вони можуть зіграти.
"Зростання цін на харчові продукти та пальне, падіння довіри до демократичних інститутів, зростання нерівності, зниження класової мобільності та занепокоєння щодо міграції породили почуття відчаю, яким недобросовісні лідери можуть легко скористатися", — каже викладач демократії, професор Нік Чізмен із Бірмінгемського університету.
Він вважає, що нинішнє поєднання різних криз є "ідеальним штормом для ліберальної демократії". "Від тих, хто вірить у інтеграцію, відповідальний уряд і права людини, знадобляться набагато більше зусиль, щоб пережити це", - зазначає Чізмен.
Праві популісти приходили до влади й раніше, і потім програвали. Але перспектива нової хвилі викликає занепокоєння в низки експертів.
"Парадокс популізму полягає в тому, що він часто вказує на реальні проблеми, але намагається замінити їх чимось гіршим", — каже Федеріко Фінхельштайн, провідний експерт з популізму та автор книги "Від фашизму до популізму в історії".
"Невдачі політичних еліт та інституцій вони прагнуть замінити потужним, схожим на культ керівництвом. Трамп почувався природно в цьому, і він заохочував інших, таких як Ердоган, Болсонару й навіть Орбан, піти ще далі", – додає Фінхельштайн, маючи на увазі авторитарних лідерів Туреччини, Бразилії та Угорщини, де демократичні норми були серйозно підірвані в останні роки.
Він також вважає, що популісти "загалом дуже погано керують урядами, як ми бачили з Трампом та іншими під час пандемії".
CNN зазначає, що нинішня популістська хвиля має потенційну небезпеку. Під час серйозної кризи ті, хто стверджує, що мають рішення, можуть зробити все набагато гіршим для своїх громадян. І погіршення ситуації неминуче призведе до нових криз погіршиться, а це означає ще більше посилення відчуття страху, разом із подальшими можливостями для популістів.
Якщо європейський кризовий цикл триватиме, то цілком імовірно, що за кілька років на політичній арені з'явиться ще один крайній популіст, який використовує страхи громадян.
