Українці цілковито зосереджені на власних проблемах. І, дійсно, небагато країн у світі стикаються з більшими викликами, ніж ми – бо саме в нас йде наймасштабніша та найбільш кровопролитна війна у Європі після Другої світової. Але світ – це не лише Європа.
Більше того, Європа "піднялася" лише у останні 300 років. Усе Середньовіччя вона була далекою периферією, яка трохи "окультурилася" лише після Хрестових походів, коли хрестоносці награбували у Азії купу праць давніх грецьких філософів у арабських перекладах (бо в самій Європі все це було втрачено), а також дізналися про новітні – на той час – технології у тих же арабів, які мали доступ до знань Китаю та Індії.
Це не історичний екскурс, а, насправді, "анонс" того, що може відбутися у наступні десятиріччя – історія зробить "спіраль".
І саме це фундаментальне суперництво між "Глобальним Заходом" та "Глобальним Півднем" зараз загострює абсолютно всі конфлікти у світі. У світі, який США та Китай намагаються переділити на сфери впливу. І зараз від Індії залежить, чий альянс буде домінувати у майбутньому.
Це канва всіх глобальних подій у сучасному світі, одним з проявів якої є й російсько-українська війна. Не дарма ж Трамп хоче "підкупити" Путіна поступками по Україні в обмін на послаблення його відносин з Сі (що абсурдно, з огляду на залежність РФ від Піднебесної, але у Трампа власні мрії).
І може так статися, що на наші справи дуже сильно вплине наступний саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), який проходитиме у китайському Тяньцзині 31 серпня – 1 вересня. Потім, вже 3 вересня, Китай відзначатиме свій "День перемоги" (над Японією) масштабним парадом. А згодом – колись у вересні – відбудеться зустріч Трампа та Сі, яка стане кульмінацією цілою низки геополітичних процесів, зокрема й спроб Трампа "помирити" Україну та Росію так, щоб самому отримати найбільше вигоди.
Якщо саміт ШОС - це буде "торговельний майданчик", де всі сторони будуть підвищувати ставки, "пижитися" й показувати, які вони потужні та самодостатні, щоб отримати від Заходу більше у майбутніх перемовинах, то парад 3 вересня вже пройде у форматі "Сі збирає друзів" - там будуть лише його "васали". Туди кличуть і Трампа, але він "чомусь" від цього відмовляється.
Головною ж темою у цьому контексті є позиція Індії. Якій доведеться обирати між двома суперниками, які є прямими партнерами головного індійського "антагоніста" Пакистану – Китаєм та США.
Відсидітися у куточку, прикриваючись гаслами про "Третій світ" та "нейтралітет", цього разу Делі навряд чи вдасться.
Адже світ наразі намагаються ділити не більш-менш цивілізовані генсеки та президенти, а "THE KING" та "червоний імператор". Від того, хто перетягне Індію на свій бік, буде значною мірою залежати й доля російско-української війни, до якої цю глобальну історію "прив’язує" як Путін, так і Трамп.
Не дарма ж Путін обдзвонював всіх, хто хоч щось з себе представляє, серед представників "Глобального Півдня". Саме заради того, щоб показати – він не один. А Трамп був радий за це "ухопитися", адже це дає більше можливостей для "торгів" - чимось поступитися в Україні, щоб щось отримати в іншому місці. Десь так він це бачить. І Сі з Моді теж. З цієї ж причини Трамп "прив’язав" до російсько-української війни митні тарифи у 25% на Індію, які набули чинності 27 серпня. Бо саме у цей день починається саміт ШОС. "Картинка" склалася.
Паралельно йде "атака" США та Китаю на інші країні, які "вагаються". Зокрема, під приводом боротьби з наркокартелями Трамп відправляє флот до берегів Венесуели. Як саме флот з моря буде боротися з картелями у лісах Латинської Америки, і щоб це дало більше результату, ніж бомбардування гір у Ємені – це вже інше питання. Буде цікаво, якщо лідера картелю de los Soles – і президента Венесуели за сумісництвом – Ніколаса Мадуро американці все ж повалять…
Але головне зараз – сигнал. Щоб всі латиноамериканські країни, передусім Мексика, добряче подумали, на чий бік стати – США чи Піднебесної. Ізраїль тому ж погрожує Ємену та Газі саме зараз новою наземною операцією – щоб інші країни регіону "одумалися". Єгипет на цьому тлі теж війська підтягує на Синайській півострів, показуючи, що він теж на щось спроможний і хоче зберегти нейтралітет. Свої теми є у Африці та на Далекому Сході (там цікавий сюжет з іранськими ботами у соцмережах у Австралії). Весь світ "кипить".
"Митні війни" та нерівноправні торгові угоди Трампа це теж прояв цього переділу сфер впливу у світі – як ознака васалітету. Якщо ти "під Трампом", то платиш йому більше мита, а якщо відмовляєшся, то ти "васал" Китаю – логіка приблизно така. От тільки для Індії стати васалом Китаю - це приблизно те ж саме, як Україні стати васалом Кремля. Адже індуси з китайцями не раз воювали та мали купу менших конфліктів.
А ось саміт ШОС це якраз відповідь Китаю на всі ці "карти" Трампа. Ключовою ж новиною якого має стати (або ні…) "перезавантаження" відносин між Індією та КНР. Саме тому останній тиждень так багато інформаційних "вкидів" по темі китайсько-індійських, а також пакистансько-індійських відносин (Пакистан це зараз один з ключових партнерів Пекіну та полігон для "обкатки" новітніх китайських озброєнь).
Після провальної Аляски, на яку так сподівалися оці "нейтральні" країни, які хочуть отримувати гроші та ресурси одночасно від Сходу та Заходу, саме під ШОС в хід підуть всі "батоги" та "пироги" від Сі та Трампа.
А що ж це за "вкиди"? Наприклад, Politico зненацька видало "Топ-5 наймасштабніших війн, які спалахнуть у найближчі 5 років". І на першому ж місці у цьому "антирейтингу" - Індія та Пакистан. Потім йдуть Китай та Тайвань, країни Балтії та РФ, Індія та Китай й чергова війна між двома Кореями. Нібито нічого нового, але Індії напередодні саміту ШОС нагадують, що вони, взагалі-то, з китайцями двічі вороги – і напряму, і через Пакистан.
Паралельно Reuters знов підняло тему "найбільшої у світі гідроелектростанції" у Тибеті, вартістю 170 млрд доларів, яку будує Китай, і гребля якої може дуже погіршити ситуацію з водою для Індії та Бангладешу, що знаходяться нижче за течією. Ця тема не нова, але згадали про неї саме зараз – і китайці, і західні ЗМІ одночасно. Але з різною метою.
Згодом той же Reuters повідомив про ще одну "тріщину" між Пекіном та Делі – теж через воду, але вже у Пакистані. Бо індуси, начебто, планують масштабний скид води з річок, в яких цю воду раніше блокували. І щоб не потрапити під потоп пакистанці вимушені евакуювати 150 тисяч осіб. Поки що, втім, ніякого потопу немає. Але інформація наробила багато галасу.
А ось Frankfurter Allgemeine Zeitung нібито повідомляє про те, що Трамп чотири рази робив запит на перемовини з Моді, але той кожного разу відмовлявся. Ця новина дуже сподобалася росіянам, і вони цей непідтверджений "інсайд" дуже активно тиражують як ілюстрацію: "Індія наша".
У відповідь на це Bloomberg повідомив, що індійські НПЗ все ж скорочують закупівлю російської нафти "під тиском мит Трампа". Хоча більш ймовірно, що це пов’язано з санкціями ЄС, які з січня заборонять продаж до Європи пального з російської нафти – тому цей процес йде ще з весни і без Трампа. Тим не менш, у американських ЗМІ це подається як "Трамп переміг" та "Індія наша" (але вже в американський бік).
На цьому "перетягування Індії" не зупинилося. Було ще багато тем. Особливо у РФ, де "експерти" цей саміт ШОС описують як "анонс євразійської системи безпеки", де Китай та Індія, звісно ж з РФ, цей "новий чудовий світ" й утворять. Звісно, це буде важливий саміт, але "Глобальний Південь" далеко не такий монолітно-антизахідний, як кремлінам того хотілося б. Ключовою темою там буде не якась спільна антизахідна дія, а просте питання – хто готовий купити "незручну" російську нафту, яка зараз йде до Індії, але Індія її вже не хоче у старих обсягах. І викупити такі обсяги здатен лише Китай, якому, однак, стільки не треба…
Але це все "довкола Індії". А як вони самі це бачать? Офіційну позицію Делі побачити можливо за їх дипломатичною активністю. Так, 5 серпня індійська делегація відвідала Кремль – як відповідь на тиск Трампа. Потім 8 серпня Путін подзвонив Моді, щоб "розповісти про перемовини з Трампом по Україні". 21 серпня індійська та російські делегації обговорювали торгівлю (певно – нафтою).
Паралельно Делі та Пекін намагаються показувати Трампу "перезавантаження" відносин – 18-19 серпня китайська делегація на чолі з Ван Ї приїздила до Індії, щоб поговорити про спірний кордон для "розрядки" (саме після цього західні ЗМІ почали активно писати про греблю у Тибеті). Була купа заяв, які, на відміну від попередніх, були не те щоб дружніми, але значно менш агресивними. І все це відбувається на тлі підготовки до саміту ШОС 27 серпня.
Якщо Індія не піде на поступки США та не повернеться у його "орбіту", то, можна не сумніватися, що у вересні Трамп натисне на Делі ще.
Бо якщо вони вже зменшують закупівлю російської нафти, то це ознака слабкості.
Але з іншого боку, Делі може піти на якісь поступки Китаю. Хоча справжнє "потепління" відносин між Індією та КНР за посередництва РФ поки що видається надто фантастичним сценарієм і більше нагадує гру на публіку з одного глядача - Трампа. Тим не менш, якщо цей альянс складеться, то РФ отримає значно більше ресурсу як для опору західним санкціям, так і для війни проти нас.
Скоріше за все, Індія "продасть" РФ та "потепління" з Китаєм на якісь поступки з боку США, а може й ЄС. Там свій трек відносин – європейці активно шукають альтернативи КНР в якості "світової майстерні", але саме залежність Делі від РФ ці європейські потуги блокує.
Тобто, саміт ШОС – це дійсно важлива подія. Але не у тому форматі, про який мріють у Кремлі – він буде платформою, де всі охочі обміняються своїми "торговими пропозиціями". Але загалом це буде лише підготовча зустріч до саміту Сі та Трампа. Саме під це РФ стягує війська на Балтику, а сам Китай – флоти під Тайвань та Філіппіни. Тим не менш, від Індії у цих світових розкладах залежить дуже багато.
Може навіть занадто, з огляду на те, що для Моді та його уряду головним "мірилом" всього є гроші. А не принципи територіальної цілісності (бо самі претендують на території сусідів) чи права людини (проти уряду лунає багато критики щодо цього). Ризики є, але торги ще тривають, і у Китаю зараз значно менше "пряників" та "батогів" для Індії, ніж у "Глобального Заходу".
