Думка
Шкода мені, що через Миколу Миколайовича відкликають посла України в Австрії. Нічого поганого про Володимира Єльченка газети не писали, в корупційних скандалах він ніби не замішаний, а писали, наприклад, що він «біла кістка» української дипломатії. До того ж, його батько – Юрій Никифирович Єльченко, колишній секретар ЦК КПУ, на відміну від інших статусних комуністів, скромно пішов на відпочинок, пише мемуари, виписує газету «Комуніст», зберіг колишню лексику, вірність ідеям і, аніскільки не забруднив себе участю в історії новітньої КПУ. Хоча, ні, швидше за все, він пережив якийсь внутрішній перелом, оскільки в пізніх інтерв`ю визнав, що Україна відбулася як самостійна держава, і на цьому її шляху були не тільки поразки, але і успіхи. Загалом, гідно поводиться людина, на відміну від інших українських лівих.
А тут через Миколу Рудьковського, визнаного лідера лівого руху в Україні, який, і оком не моргнувши, за якихось кілька років з борця із старим режимом перетворився на фаворита нової влади, відмітьте, обидвох її кольорів, перетрусили чи не весь дипкорпус. За суперечкою Рудьковський – СБУ, безперечно, проглядаються серйозніші особи, ніж просто Рудьковський і просто СБУ. Але повірити, що Микола Миколайович – жертва війни амбіцій, складно. Як же глибоко потрібно любити туркменську опозицію, щоб серед ночі підіймати на ноги дипкорпус для оформлення візи. Як же потрібно не розуміти свого статусу, щоб надавати подібні послуги, не беручи до уваги, що кожен крок офіційної посадової особи – публічний, кожна дія - значуща. «Не винуватий я, опозиціонери – люди, як люди, ну поміг...їм, тим паче, що у мене багато друзів серед дипломатів» . «Цей Ющенко – просто туркменбаши якийсь» «Просто я припинив приватизацію багатьох об`єктів, і ті, кому я перешкодив, хочуть звести рахунки». Приблизно в такому дусі висловлюється Микола Миколайович.
Імідж чесного борця з нечесною приватизацією ліпиться міністрові насилу. Точно так само неперконливо звучать його слова про нічну «швидку допомогу» у візовому питанні. А чому б особам туркменської опозиції не одержати візи в установленому порядку? Точно так, як і нашим дипломатам не треба віджиматися по команді «раз» першого стрічного міністра, якщо це не міністр закордонних справ.
Не виключено, що міністра транспорту на цей раз пронесе. Віктор Янукович, напевно, просто вирішив налякати соціаліста, як то кажуть, з невгамовними апетитами щодо власності. Виглядає так, що у Служби Безпеки теж потихеньку вичерпуються аргументи на предмет загрози національній безпеці.
Ось тільки шкода українських дипломатів. Вони в цій ситуації виявилися крайніми.
Ольга Мурашко, Київ
