Після останніх новин, що стосуються тестів зовнішнього оцінювання, не полишає абсолютно тяжке відчуття. Гуманітарний віце-прем`єр Володимир Семиноженко поспішив заявити, що система зовнішнього оцінювання буде переглянута. Який день поспіль газети виходять з інформацією про те, що вступну кампанію буде змінено, що додадуться іспити. Зголоднілий ректорат і корумпована частина викладацького складу застигли в нервовому очікуванні. Їм, знаєте, вже два роки хабарів не платять, наїхало ліміти з сіл, на міжнародну економіку хочуть. А чим ще пояснити, що в 2008 році, коли після здачі тестів керівництво центру оцінювання на селекторній нараді запропонувало ректорам українських вузів дати списки дітей, які найкраще здали тести, щоб запросити їх до своїх університетів, жоден з ректорів не звернувся за цими списками? А навіщо їм відмінники? Адже це не майбутнє країни, це тварюки, які руйнують їх «бізнес».
В усі часи для дітей з регіонів вступ до вузу (на бажану спеціальність) був як маленька смерть. Старанним відмінникам, не завжди пробивним, дітям батьків, які живуть на зарплату, в цьому житті відводилися спеціальності, на яких був недобір. Їх ляскали по плечу і говорили: яка різниця, де вчитися, головне як влаштуєшся. Я знаю це, так би мовити, емпірично. Думаю, що мій брат був чи не єдиним студентом, хто в 1995 році вступив на факультет міжнародних відносин одного з одеських інститутів безкоштовно. Принаймні, так говорили діти викладачів цього ж вузу. Нам нічого це не коштувало в сенсі грошей, а що стосується нервів, спілкування з ректором (врешті-решт, дай Бог йому здоров`я) – це вже історія нашої родини. Він підтвердив, що відповідає цьому інституту і червоним дипломом і докторською дисертацією в одному з європейських вузів і науковими публікаціями в солідних французьких, англійських, німецьких журналах.
Мені пощастило більше. У перші роки незалежності до Львова на факультет журналістики брали всіх абітурієнтів зі Східної і Південної України, яким дозволялося складати іспити російською мовою. Це була така політика «виховання кадрів».
Тести зовнішнього оцінювання просто переломили хід розвитку системи освіти. За великим рахунком, була єдина реформа (елемент реформи), проведена за Ющенка. У ці роки пощастило вступити до вузів дітям моїх друзів. Вступити без шоку, без особливого стресу, без усвідомлення того, що ти граєш у доленосну лотерею, в якій абсолютний виграш світить тільки людям-гаманцям. Вони вступили легко, здавши тести на сто дев`яносто з чимось, тому що вони вчилися. Це просто був приз, який чекав їх після десятирічного забігу. Момент щастя, можливо, головний момент справедливості за все їх непросте життя.
Експеримент закінчено, панове... А зараз іспити. Всі по місцях, і ким там, дітки, працюють ваші батьки? Це сигнал батькам випускників: не варто вкладати гроші в шкільну освіту – збирайте гроші на контракт або хабарі.
Історія введення тестів зовнішнього оцінювання містить дві групи – герої та антигероїв. Герої тримають товсті теки з повними сліз вдячними відгуками батьків і результатами своїх досліджень. Антигерої (противники) включають мотивацію «недосконалості тестів», кажучи, що дітей натаскують, примушують вивчати певний об`єм знань. Загалом, ховаючи очі, вони розмірковують про педагогіку. Я знайшла старе інтерв`ю з директором центру зовнішнього оцінювання Ігорем Лікарчуком. Він каже, що йому погрожували ті, хто має гроші, владу, повноваження.
Я ось думаю, чим пояснюється поспіх високопосадовця в бажанні змінити вступну кампанію. Що йому від цієї корекції буде? У чому виражатиметься подяка ректорів? Відкат із кожного вузу, за тих, хто правильно вступив? Довічний пансіон з окремими відрахуваннями на ін`єкції для ботоксу? Втім, усієї правди ми вже не дізнаємося. Хіба що, якщо дуже вдивлятимемося в його обличчя.
Маша Міщенко
