ДумкаПодивився по телебаченню сюжет, після чого відразу ж пішов прочісувати Інтернет. Виявилось, за справами пропустив висвітлення такої події, як побиття відпочиваючих п’яними підлітками на озері Торфи на Лісовому масиві в Києві.
Читаєш, і волосся стає дибки. Виявляється, молоді гопники протягом двох годин тероризували оточуючих. Озброєні темно-зеленими «розочками», вони під керівництвом свого лідера Марадони мало не втопили чоловіка, який заступився за потерпілих. Потім побили вагітну жінку, іншому чоловікові розбили око. Коли одна з компаній заскочила в машину, щоб скоріше виїхати з цього місця, відморозки оточили її, висадили колодою скло, почали розгойдувати автомобіль. Хулігани били дітей, відбирали у відпочиваючих мобільні телефони. «Тоді я стала перед цими покидьками на коліна і почала благати їх не чіпати хоча б дітей. Було дуже страшно. Поки я стояла на колінах... раз п`ять упісялася від страху», – згадує одна з потерпілих.
Що ви робите? Там же діти!" – кричали їм. – А вони у відповідь: "Ваші діти такі ж суки, як і ви. Їх теж треба вбивати!" Проте, деяким відпочиваючим дивом вдалося вирватися з цього пекла. «Дорогою до Лісового масиву втікачам трапився міліційний "уазик". "Ви до нас на виклик їдете?" – з надією запитали пасажири "Жигулів". "Ні, ми на Троєщину", – прозвучала відповідь. Трохи пізніше трапився автомобіль ДАІ. – Я вибігла до них назустріч в розірваному купальнику, босоніж і закричала: "Допоможіть! Там на озері людей вбивають!" – згадує Ірина. – "Не хвилюйтеся. Все буде добре! – відповіли автоінспектори. – Ми зараз привеземо наряд міліції на озеро". Але... розвернулися і поїхали зовсім в інший бік від райвідділу міліції».
Журналісти встановили, що того дня на пульт Деснянського райвідділу дійсно надходив виклик про бійку в районі озера біля Лісового кладовища. Виклик прийняли о 17.43 і занесли в журнал з присвоєнням реєстраційного номера. Після цього виклик перенаправили в частину, яка чергувала того дня по місту – Оболонське відділення Державної служби охорони. Черговий Оболонського відділення сказав, що виклик вони одержали, але ніякої бійки за вказаною адресою не виявили.
У матеріалі йдеться, що за фактом цього побиття порушено кримінальну справу: стаття 296 "Хуліганство". Як повідомляють правоохоронці, одинадцятьох учасників інциденту вже встановлено. Правда, судячи з усього, правоохоронці працюють не краще, ніж вони працювали того дня, а з головним учасником побиття ще зв`язатися не вдалося. «Поки що не допитували», – заявляє начальник відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх Деснянського районного управління ГУ МВС України в Києві Олександр Бобровник.
Тобто, як можна зрозуміти, нікого з цих відморозків ще не затримали, поки вони знаходяться на волі і, може, навіть відпочивають на своєму улюбленому місці, біля того самого озера. Про головного призвідника побиття начальник каже: «Він виїхав з Києва, але знаємо, коли і де з`явиться». Так, і це вельми життєстверджуючий факт. Все прямо як у тому анекдоті. «Олег Кошовий вдома?» – «Немає його». – «Коли буде, скажіть, гестапо приходило. Дуже лаялося».
Ось так працює моя міліція, яка нас чомусь зовсім не береже. Здається, єдине, що професійно вміють робити люди в погонах, це скаржитися. Зарплата у них низька, грошей на бензин немає, роботи багато. Що ще забули?
Проте на ділі виходить так, що міліція чудово пам`ятає про свої права, але геть забуває про свої обов`язки. Не згодні, товариші в погонах? Тоді давайте, може, встановимо наші відносини в договірному порядку. Адже ми платимо вам податки? Платимо. Яка частина з них йде на ваше утримання? І як ви її повинні відпрацьовувати? Протягом якого часу міліція повинна приїхати на місце злочину: за десять хвилин, за двадцять, за дві години? Якщо все ж таки цього не сталося, то, може, ви повернете нам наші гроші? Ми у такому разі наймемо людей, які охоронятимуть наш спокій. Давайте розійдемося: ми вам не платимо, ви не вдаєте, що нас охороняєте.
Займайтеся своїми справами, “кришуйте” в метро бабусь, врешті-решт. Ми ж, вирушаючи на відпочинок, прикупимо собі зброї. Її застосування, звичайно, кримінальне, але, судячи з того, як ви у нас працюєте, нам нічого не загрожує: будь-яких людей можна вбити серед білого дня і піти непоміченим правоохоронцями. А якщо все ж таки порушать кримінальну справу, почнуть шукати, то виїхати, як той же Марадона, в інше місто, і хай чекають, поки не посивіють.
Хоча, знаєте, не все так однозначно в роботі нашої міліції. Це я пишу, пригадавши те, як недавно «Беркут» бив на стадіоні ні в чому не винних фанатів. Треба ж, і за це ми теж віддаємо свої гроші. Давайте, нарешті, поставимо в цьому крапку.
Андрій Каменський, м. Київ
