Думка
Сьогодні можна вже з упевненістю констатувати, що силами світового глобалізму почала здійснюватися щодо Україна таємна спецоперація Назва цієї операції “Євро–2012”.
За великим рахунком, останнє десятиліття Україна повільно дрейфувала від Європи. Ми поступово перетворювалися на одну з найбільш “самобутніх” країн світу – звичайно, крім Куби та ще деяких держав Сходу. І ось нібито в дарунок нам було піднесено отакого собі троянського коня у вигляді Євро–2012.
Нещасна Росія! Усі її потуги прив’язати нас до своїх цін на газ, обкрутити трубою – яка це все фігня, порівняно з тим... Тільки уявіть – ви виходите на метро “Республіканський стадіон” і ПРОСТО ЙДЕТЕ НА ОЛІМПІЙСЬКИЙ, АБИ ПОПАСТИ НА ЧЕМПІОНАТ ЄВРОПИ З ФУТБОЛУ!
Захід чудово розуміє, що в країні териконів та розвинених футбольних клубів відмова від проведення чемпіонату означала б ледве не кінець світу. Українці зроблять все, аби провести чемпіонат. Можливо, навіть уступлять до НАТО. Звичайно, якщо цього вимагатимуть умови проведення чемпіонату. Це, зрештою, прекрасна мотивація.
Для чого Україні інтегруватися в Європу? Ясно для чого, аби провести Євро–2012. Для чого міліціонерам вивчати англійську мову? Ну, звичайно ж, аби спілкуватися з іноземними вболівальниками. Навіщо нам ремонтувати дороги? Ну, звісно ж, для нього – для Євро–2012. Для чого, зрештою, лагодити сміттєпровід у вашому домі? Ну, не для нас же...
Неважко здогадатися, навколо чого точитимуться майбутні президентські та парламентські кампанії. “Його отруїли, бо він не дав зірвати Євро–2012”, “Євро–2012 прийде!”, “Не зрадь Євро–2012!”, “Євро–2012 у нас одне”. І, не дай Боже, комусь із політиків стати причиною для критичних зауважень з боку УЄФА! Помаранчевий-біло-голубий майдан йому забезпечено.
Тривожить лише одне питання: а що буде після Євро–2012?
Проте, біс з ним, дайте подивитися футбол!
Гарасим Андрійченко
