Репліка
Цікаво, невже виборці Партії регіонів підтримують ту клоунаду, яку їхні обранці влаштували зараз у парламенті? І чи однакове значення вкладають “регіонали” та їхній електорат у поняття “захист інтересів виборців”...
Уже який тиждень поспіль спостерігаю за “творчою роботою” “регіоналів” у парламенті, і все намагаюся зрозуміти – невже біло-синій електорат давав своїм обранцям мандат саме на ТАКІ дії, точніше – абсолютну бездіяльність? Невже донецький виборець схвально ставиться до того, що півтори сотні дебелих, “конкретних” пацанів не працюють, відповідно до займаної депутатської посади не сидять над законопроектами, не трудяться в комітетах, не приймають закони, потрібні для поліпшення життя виборців? А натомість – бігають по залу з мегафонами й повітряними кульками, начебто захищаючи державу від західного світу. Невже не можна знайти інші способи протестів – щоб і позицію свою відстояти, і інтересам виборців не зашкодити?
Адже сам рядовий донеччанин щодня, з місяця в місяць сумлінно ходить на роботу, виконує плани, горбатиться за понаднормові – і тільки після місяця тяжкої праці отримає заробітну платню. При тому що вартість робочого дня депутата майже в десять разів перевищує вартість робочого дня металурга (якщо виходити з 18 тисяч гривень зарплати депутата, то за відпрацьований робочий день він отримує близько 750 грн.)!
Утім, державна кишеня витримає – і не такі суми за вітром пускали.
Цікаво, як східноукраїнські “власники заводів, газет і пароходів” збираються вимагати дисципліни від підлеглих на своїх підприємствах? Невже виходячи з прикладу власної депутатської сумлінності?
Спробуємо спроектувати парламентську ситуацію на звичайнісіньке підприємство.
Уявіть ситуацію – рядовий робітник “Азовсталі” чи Харцизського трубного заводу не згоден, що керівництво вирішило укласти контракти на поставку продукції, скажімо, з Росією. Ось приходить він на роботу, але не йде до цеху, а прямує до адміністративної будівлі з повітряною кулькою в одній руці й лозунгом: “Начальник – ти не правий, відклич свій підпис під контрактом. Вимагаю зробити так, як хочу я” – і починає блокувати двері, не пускаючи гендиректора комбінату на роботу. І так кілька тижнів поспіль. При цьому сталь не плавиться, труби не робляться (адже робітник зайнятий – він мітингує біля кабінету директора), проте зарплату цьому робітникові справно нараховують. Ха-ха...
Як ви думаєте – стерпів би такий безлад власник цих комбінатів, народний депутат Рінат Ахметов?
Отож!
Думаю, дуже скоро такий працівник шукав би роботу, і навряд чи знайшов би її в межах усього регіону. Напевне, подався б до Києва – у депутати (жартую).
Утім, смішки – смішками, але ж справді виходить, що на виборах громадяни голосували за “регіоналів”, виходячи з їхніх обіцянок про “покращення життя вже сьогодні”, а в результаті отримали “повеселішання життя”. Що, між іншим, зовсім не одне й те саме. Та як не сумно – навіть якщо донецький виборець і схоче якось наставити свого депутата на шлях праведний – навряд чи той його послухає, хіба ж тут до дрібних проблем дрібного українця, коли такі глобальні бої ведуться?
У вівторок, до речі, депутати начебто взялися до роботи – “регіонали” розблокували засідання парламенту, у результаті чого було прийнято кілька потрібних законів. Однак сьогодні, напевне, депутати знову вирішили, що “робити життя кращим” – справа нудна й клопітна, а ось робити його веселішим – набагато цікавіше й ефектніше. Тож сьогодні зранку в залі парламенту – знов “мегафонно-кульковий настрій”....
Тетяна, м. Київ
