Кожен бодай раз у житті почувався самотнім. Виявляється, такий стан заразний. Це підтверджує дослідження американських науковців.
Група психологів та соціологів з університетів Чикаго, Гарварду та Сан-Дієго провели спільне дослідження. Вони дійшли висновку, що самотність – це суспільний феномен, який може поширюватися від людини до людини на кшталт інфекції. Вивчаючи самотність, дослідники оцінювали соціальні контакти понад п’яти тисяч людей упродовж десяти років. Вони фіксували, коли учасники експерименту почувалися самотніми, і як це відображалося на їхніх друзях та сім’ї.
З’ясувалася така закономірність: якщо людина тривалий час почувалася самотньою, то ймовірність, що член її родини чи близький друг через якийсь період також піддасться цьому песимістичному настрою, зростала на 52%. І чим тісніші контакти мали ці люди, тим сильніше простежувалася ця закономірність.
«Людина завжди відчувала самотність як певну форму депресії, інтровертності, відстороненості або як наслідок слабко виражених здібностей до соціальних контактів, - розповідає один з дослідників Джон КАЧІОППО. – Наше дослідження засвідчило, що самотність є індикатором того, наскільки добре функціонує те чи інше суспільство і наскільки успішно інтегровані в нього люди».
Час від часу почуватися трохи самотнім цілком природно і нормально, кажуть дослідники. Однак, за словами Д.КАЧІОППО, тривале відчуття самотності може поширюватися в суспільстві як виразка. Люди, які тривалий час почуваються самотніми, сприймають суспільство як загрозу. «Вони цього швидше за все не усвідомлюють, але самотні індивіди схильні негативно думати про інших людей», - каже дослідник. І цей негативізм у свою чергу відображається у їхній соціальній поведінці.
«Якщо я через свою самотність негативно ставлюся до свого друга, - пояснює Д.КАЧІОППО, - то наша дружба через якийсь час припиниться. Тоді мій друг, на якого я негативно вплинув, починає також гірше ставитися до інших людей. Через це він також втрачає друзів. Так, власне, поширюється самотність».
З часом самотні люди опиняються дедалі більше за межами різних соціальних груп і живуть ще ізольованіше, стверджують дослідники. Аби завадити «сумній» епідемії, науковці радять людям об’єднуватися за інтересами, а фахівцям – вчасно надавати відповідну психологічну допомогу.
