— ...Ми повинні формувати націю, як єдине ціле. Ми повинні зробити так, щоб незалежно від того, звідки людина — зі сходу чи заходу, з Донецька або Львова, — вона не боялася й гордо казала: «Я — українець».
— А хто, пробачте, боїться?
— Люди якщо не бояться, то соромляться про це говорити. Більше того, люди ненавидять цю словесну комбінацію.
— Ви перебільшуєте.
— Ні, аж ніяк, так воно і є насправді. Я, наприклад, у Криму працював прем’єр-міністром і я знаю, що там одне лише слово «українець» викликає агресію. Аналогічна ситуація і в Донецьку. Тому, я вважаю, що в нас повинна проводитися не політика українізації, а політика українства. Але це лише маленький фрагмент із величезного кому важливих проблем, які, на жаль, не стоять на порядку денному. У нас на порядку денному означаються якісь міфічні, нереальні, брехливі лозунги й за ними біжить народ. Сьогодні відбувається стихійний, масовий похід за «лаве». Знаєте, що таке «лаве»?
— ???
— Я також не люблю жаргону, але буквально вчора мені під час однієї дискусії пояснили, що «лаве» — це гроші. Ось це «лаве» сьогодні, на жаль, і є ключовою мотивацією приходу до влади.
Із інтерв`ю Анатолія Матвієнка газеті "День" (з сайта УРП "Собор").
