Французькі журналісти знімають в Харківській області документальний фільм про Голодомор в Україні.
Як повідомила кореспонденту УНІАН редактор Інтернет-порталу «Голодомор 1932-1933 рр. Харківська область» Ніна ЛАПЧИНСЬКА, цього тижня до Харкова прибула відома французька журналістка Бенедікт БАНЕТ, яка працює над документальним фільмом про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні та знищення української інтелігенції, в тому числі кобзарів, у 30-х роках минулого століття.
За словами Н.ЛАПЧИНСЬКОЇ, загалом останніми роками іноземними авторами було знято не один фільм про Голодомор 1932-1933 рр., однак Б.БАНЕТ вважає, що «ця тема потребує додаткового висвітлення, оскільки світ досі не усвідомив глибини і масштабів однієї з найбільших трагедій в історії людства».
Н.ЛАПЧИНСЬКА повідомила, що зйомки нового фільму були розпочаті кілька місяців тому. Зокрема, Б.БАНЕТ вже записала інтерв’ю з авторитетними українськими науковцями і дослідниками Голодомору, зокрема академіком Станіславом КУЛЬЧИЦЬКИМ, доктором історичних наук Василем МАРОЧКОМ, головою Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса Лесем ТАНЮКОМ, а також свідками Голодомору у Вінницькій та Полтавській областях.
Чільне місце у фільмі відводиться подіям 30-х років на Харківщині, адже саме з Харкова - тодішньої столиці Радянської України накази Йосипа Сталіна з організації Голодомору в Україні надходили до всіх обкомів КП(б)У і нижче - аж до низових партійних організацій, розповіла Н.ЛАПЧИНСЬКА.
За її словами, села Харківської області були найближчими до столиці, і місцеве партійне керівництво, налякане репресіями проти керівників Великобурлуцького, Сахновщинського та Балаклійського, намагалося показувати найкращі результати хлібозаготівлі, тож і смертність на Харківщині була чи не найвищою. За побажанням режисера фільму було організовано виїзд до одного з найвіддаленіших районів області - Куп’янського, де Б.БАНЕТ взяла інтерв’ю в очевидців Голодомору.
Поінформовані свідками французькі документалісти зняли в районі річки Немишлі місця поховань жертв Голодомору, яких підбирали на вулицях Харкова і звозили туди спеціальні санітарні підводи. За словами Н.ЛАПЧИНСЬКОЇ, вдалося також зняти будинок приймальника-розподільника для безпритульних, а також будівлі інших дитячих сиротинців, що збереглися у Харкові.
У ході роботи над фільмом, зазначила історик, знімальна група вшанувала пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 рр. на Меморіальному комплексі пам’яті жертв Голодомору, відкритому у передмісті Харкова до 75-х роковин цієї трагедії. Автори фільму відвідали також Українсько-Польський меморіал у 6-му кварталі харківського Лісопарку – місце поховань українських громадян – жертв політичних репресій та розстріляних енкаведистами в 1940 р. у Харкові польських військовополонених офіцерів.
За словами Н.ЛАПЧИНСЬКОЇ, наступного року французькі журналісти планують знову приїхати в Україну, щоб ознайомитися з документами про Голодомор у архівах Києва та Харкова, а також продовжити зйомки свого фільму.
