Індійський штат Мізорам та деякі з його сусідів були спустошені голодом у 1911 році. Це повторилось через 48 років у 1959 році та знову - у 2007 році. Циклічний голод, який стається кожні майже 50 років, влада Мізораму реєструє вже понад два століття - з 1815 року. Кожного року це починається з одного й того ж явища - розквітає бамбук.
Хоча зазвичай бамбук виглядає як деревоподібна рослина і може створювати цілі ліси, насправді це - трава. У дослідженні в журналі Frontiers in Plant Science вказувалось, що цикли його цвітіння можуть коливатись від 3 до 150 років. На етапі цвітіння всі рослини одного виду цвітуть разом. Саме ця синхронізація значною мірою є причиною голодів у північно-східній Індії.
Як пише Forbes, це не унікальне явище, яке притаманне лише цим краям. Від Гонконгу до Південної Америки цвітіння деяких бамбукових лісів передвіщає величезну "щурячу повінь", яка призводить до спустошення посівів, економічних потрясінь та голоду.
Як одна квітка створює серйозну проблему
Масове цвітіння бамбука рідкісне явище з циклами, які тривають від 40 до 120 років. Наприклад, у Мізорамі широко поширений вид бамбука, відомий місцевим як "маутук". Він цвіте раз на 48–50 років. Коли це відбувається, мільйони бамбукових рослин одночасно виробляють величезну кількість насіння. Це, своєю чергою, призводить до вибухового зростання популяції чорних щурів.
Коли насіння закінчується, ці щури спустошують поля рису, кукурудзи та інших культур, створюючи повномасштабну сільськогосподарську кризу з подальшим голодом. Однак це не єдина проблема. У Мізорам є ще один вид бамбука -Bambusa tulda, який квітні кожні 30 років.
В Ефіопії поширений Arundinaria alpina, а в Японії Bambusa tulda. Кожне їхнє цвітіння супроводжується хвилями нашестя щурів і подальшим екологічним дисбалансом. Йдеться про мільйони щурів, які починають мігрувати до людських поселень і знищувати всю їжу на своєму шляху. У деяких випадках вони також викликають епідемію хантавірусу та бубонної чуми.
Від північного сходу Індії до Бангладеш і за його межами цвітіння бамбука майже завжди супроводжувалося чумою чи голодом, які серйозно вражали місцеве населення. У Гонконзі, де Bambusa flexuosa і Bambusa chunii цвітуть кожні 50 років. Це супроводжувалось спалахами бубонної чуми наприкінці 1800-х років.
Хоча цвітіння бамбука є дивом еволюційної синхронізації, його наслідки виявляють складну мережу взаємозалежності та руйнування. Вчені продовжують вивчати ці цикли і розуміння цих процесів допоможе підвищити готовність до майбутніх лих. Тим часом жителі північно-східної Індії та інших постраждалих районів продовжують жити з розумінням, що одного дня бамбук знову зацвіте.
Раніше вчені назвали 8 рослин, які потенційно можуть вижити на Марсі.
