Вибух на Чорнобильській АЕС у 1986 році сповільнив навалу ядерних проектів у Східній Європі радянської епохи, а падіння комуністичних режимів звело їх до мінімуму. Однак нараз східна частина Європи об’єднується навколо найбільшого за десятиліття руху нових потужностей. Але питання в тому, хто за це заплатить і що з цього стане реальністю, пише Bloomberg.
"Від Чехії до Румунії країни будують плани щодо того, що дехто називає "найбільшим проектом століття". Згідно з останніми прогнозами, зібраними Bloomberg, вони хочуть побудувати принаймні десяток нових ядерних блоків на суму майже 130 мільярдів євро (139 мільярдів доларів). Перший може запрацювати протягом десяти років", – йдеться у статті.
Зазначається, що колишні комуністичні держави значною мірою успадкували існуючі потужності з 1970-х і 1980-х років. Однак вони працююватимуть визначений час. Тепер уряди скористалися політичною підтримкою нових потужностей, після того, як країни були змушені відмовитися від дешевшого російського газу.
За словами чиновників, проблема полягає в тому, що країни не володіють інженерними ноу-хау і їм важко фінансувати масштаби своїх амбіцій. Жоден приватний інвестор не візьме на себе ризик будівництва нового заводу поодинці, тому мають втрутитися уряди. Ключовими будуть субсидії ЄС, але за ці гроші також буде конкуренція: "Фінансування є, безумовно, найважливішим питанням. Це в основі рішення", – підкреслив економіст Агентства ядерної енергії Ян Горст Кепплер.
Тим часом у Західній Європі картина неоднозначна. Бельгія та Іспанія, наприклад, планують поетапно відмовитися від ядерної енергетики. Інші –непохитні. Австрія на референдумі 1978 року відмовилася від ядерної енергетики. В Німеччині уряд ухвалив рішення про відмову після катастрофи на Фукусімі в Японії в 2011 році.
Бельгія, Франція, Фінляндія та Швеція продовжують виробляти щонайменше третину своїх потреб у електроенергії з реакторів для понад 100 мільйонів громадян. Найновіший реактор в ЄС – Olkiluoto 3 у Фінляндії – почав виробляти електроенергію минулого року. Цього літа у Франція почне виробляти електроенергію на своєму довго відкладеному реакторі Flamanville-3 EPR.
Фінансове питання
За словами журналістів, у той час як державні субсидії для запуску нових реакторів майже напевно отримають схвалення ЄС, їх масштаби лякають. Наприклад Польща продовжує переговори про те, як фінансувати реактори Westinghouse Electric Co., призначені для її першої станції, вартість яких може перевищити 30 мільярдів доларів. Вказана сума еквівалентна всьому оборонному бюджету країни на 2023 рік, або 3,9% ВВП.
Країни Східної Європи не очікують прийняття інвестиційних рішень найближчим часом. Вони чекають, поки ЄС схвалить допомогу в рамках свого бюджетного циклу на 2028-34 роки, який, ймовірно, буде затверджено наступного червня. Плани ЄС щодо зеленої енергетики включають атомну.
Чехи ж до кінця серпня вирішать, яка компанія стане постачальником хоча б одного реактора. Заступник міністра економіки і торгівлі Томас Елер заявив, що "немає конкурентоспроможної пропозиції фінансування" і що державні позики, ймовірно, покриють 90% витрат.
У статті вказано, що ця галузь відрізняється від державної моделі в Китаї та Росії, які будують найбільше реакторів. Європейські ядерні проекти також відомі затримками будівництва та зростанням витрат. У Словаччині, наприклад, будівництво нового блоку на заводі в Моховце було відкладено на десятиліття і коштувало вдвічі більше за прогнозовані 2 мільярди євро.
Наразі єдиними новими атомними електростанціями в ЄС, які будуються, є одна в Словаччині та одна на півдні в Угорщині, де Росія фінансує будівництво АЕС "Пакш II".
Атомна енергетика
Раніше адміністрація Джо Байдена розглядає питання заборони імпорту у США збагаченого російського урану через виконавчу владу, оскільки зусилля Конгресу щодо блокування поставок реакторного палива пробуксовують. Про це з посиланням на джерела, обізнані з ситуацією.
РФ будує третину реакторів у всьому світі. Санкції поки що не зашкодили ядерній енергетиці, яка може створювати довготривалі політичні зв'язки і підривати зусилля Заходу з ізоляції путінського режиму.
