Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я, в Україні пріоритетним буде застосування неін’єкційних (пероральних) форм лікарських засобів.
У всіх випадках, коли таблетка й укол мають рівнозначну дію, лікарі мають призначати саме таблетовані форми. Про це йдеться у проекті наказу МОЗ.
Міф, ніби уколи більш дієві, аніж пігулки, поширений не лише в Україні. Насправді у більшості випадків немає значення, в якій формі діюча речовина потрапить в організм. Лише в деяких рекомендовано саме ін’єкційну форму (невідкладні стани, знепритомнення пацієнта, введення інсуліну, тощо).
Читайте такожЛікар пояснила, як часто можна пити знеболювальні
Чому, якщо можливо, краще застосовувати не ін’єкції
Для пацієнтів
Часто діти після курсу ін’єкційного лікування починають панічно боятися лікарів і лікарень. Діти й дорослі не мусять терпіти біль, якщо можна обійтись без цього.
Традиційно ін’єкційні форми призначають для пацієнтів стаціонару, тож нерідко людина змушена перебувати в лікарні, навіть коли немає потреби в цілодобовому нагляді лікарів.
Для медпрацівників
Шанси заразитися захворюваннями, наприклад, ВІЛ, гепатитом В, гепатитом С, підвищуються при ін’єкційному введенні лікарського засобу. Адже медпрацівник може випадково поранитися голкою, якою була зроблена ін’єкція пацієнту.
Для медзакладу
Використані засоби для ін'єкцій – небезпечне гостре сміття, що підлягає складній та коштовній утилізації. Також необґрунтоване використання ін’єкційного введення препаратів призводить до значних витрат у зв’язку із придбанням витратних матеріалів (шприців, голок, вати, спирту, навантаження на персонал).
Для бюджету
Ціна пігулки та ін’єкції відрізняється через вартість флакону або ампули. Також для введення препарату в ін’єкційній формі додатково потрібні рукавички для медперсоналу, засіб для дезінфекції, вата або марля, іноді пластир.
