Поляченко: Медицина повинна розвиватись незалежно від того, хто прийшов на владний олімп

14:02, 13 червня 2008
Країна
0 0

Останніми роками медицина, єдина з усіх вітчизняних галузей, не працює в умовах ринкової економіки... Медики вирішили взяти ситуацію під контроль, об’єднавшись у громадську організацію Український медичний союз... Інтерв`ю до Дня медичного працівника

Кожного року, святкуючи своє професійне свято - День медичного працівника, лікарі, медсестри, фельдшери, санітарки, одним словом, всі працівники медичної галузі сподіваються, що побажання та обіцянки, які так щедро роздають у цей день чиновники та політики, почнуть збуватись. Проте минає час, а проблеми української медицини ще більш загострюються.

Саме тому в цьому році медики вирішили взяти ситуацію під свій контроль, об’єднавшись у громадську організацію Український медичний союз. Напередодні ми зустрілись з головою Президії Союзу, директором Національного інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова, професором Юрієм ПОЛЯЧЕНКОМ.

Юрію Володимировичу, дехто вважає, що більшість проблем буде вирішено, якщо значно підвищити працівникам галузі зарплатню. Ви з цим погоджуєтеся?

Не тільки гроші вирішують всі проблеми. Нажаль, за останні роки так сталося, що медицина, єдина з усіх вітчизняних галузей, не працює в умовах ринкової економіки. І сьогодні, в першу чергу, законодавчий дисбаланс призвів до того, що які б гроші не вкладали в систему, вони будуть витрачені неефективно.

Існує два головних важелі впливу на ситуацію в охороні здоров’я: економічний і моральний, людський, до якого відносяться стосунки між лікарями і пацієнтами,  соціальний захист медиків, інші.  Сьогодні економічні негаразди, соціальна незахищеність лікарів, моральний аспект, інші проблеми замкнені в коло. Щоб виправити ситуацію в галузі, треба розірвати це замкнене коло і всі ці чинники, які впливають на загальну ситуацію в охороні здоров’я (починаючи від законодавчого забезпечення діяльності галузі і закінчуючи економічною складовою, системними реформами, серед яких перехід до бюджетно-страхової медицини), поєднати в єдиний ланцюг, де кожна ланка функціонує ефективно в системі. Тоді вже через 5-10 років зможемо вийти на зовсім іншу модель системи охорони здоров’я і стосунків з суспільством.

Можна сказати, що перший крок в цьому напрямку – законопроект „Про соціальний захист медичних та фармацевтичних працівників, працівників галузі охорони здоров’я”, ініційований Українським медичним союзом?

Це якраз той реальний крок, який наочно демонструє, що діяльність Українського медичного союзу – не політичні гасла. Почавши з захисту своїх інтересів, на другому етапі ми перейдемо до відкритого діалогу з суспільством. Медики повинні знати, що у них є свій рідний дім, в них є до кого прийти із своїми проблемами, і що їхня думка обов’язково буде вислухана і трансформується в якійсь програмні документи.

Але розповідаючи про свої проблеми, ми говоримо і про те, як будемо лікувати самі себе. Наш медичний консиліум – Український медичний союз – повинен спочатку поставити діагноз собі, почати лікування з себе. Пам’ятаєте давнє „Лікарю, зціли себе сам!”?

Що ви маєте на увазі?

Треба відкрито говорити, що в нас є свої вроджені і набуті вади. Ми знаємо свої недоліки, знаємо, що в нашій системі є багато випадкових людей, які прийшли у професію не за покликанням, які дали клятву Гіппократа, а вже на другий день шукали собі якоїсь персональної користі – моральної або матеріальної. Тобто в медицині є дуже багато людей, які руйнують позитивний імідж нашої професії.

 Що в цьому плані можна зробити?

Спочатку ми почнемо відкритий діалог в своїй системі, і будемо поетапно, крок за кроком, позбуватись отих випадкових у нашій професії людей, пройдемо етап самоочищення через розуміння своїх проблем, самі визначимо хто, умовно кажучи, не додає нашій професії шани та поваги. Це буде одним із вагомих кроків, після якого суспільство нам повірить. 

Це на кшталт західних медичних асоціацій, які виключають із своїх рядів тих, хто заплямував свою репутацію?

- Так. Наша організація, в першу чергу, професійна. Тому ми обов’язково будемо залучати до наших спільних кроків професійні асоціації. Якраз вони і допоможуть нам відійти від тих негативних тенденцій, які існують сьогодні в українській медицині – як корпоративних, так і особистісних. Наступним кроком, на думку членів нашого Союзу, повинно стати прийняття так званого Кодексу медичної етики. Мається на увазі документ на кшталт клятви Гіппократа чи Присяги українського лікаря.

Ви стільки значення придаєте відношенню суспільства до медицини, але ж реформи у системі охорони здоров’я починаються у нас із владних коридорів...

Щоб робити реформи, потрібна не тільки державна політика, яку сьогодні формує Міністерство охорони здоров’я, а й громадська думка. Необхідна і єдність самих медиків, в яких немає спільної думки щодо впровадження відповідних реформ. Ще у 2006 році вийшов указ Президента, який спрямував медичну громадськість, уряд, усі державні інституції на те, щоб розробити національний план дій. Тоді ми пішли на цей діалог. Але через політичну нестабільність, яка існувала на той час у країні, часту зміну урядів, медицина опинилась не в пріоритетах державної політики, що, звичайно, вплинуло на подальший розвиток системи.

Сьогодні ми хочемо допомогти державним інституціям, що відповідають за розвиток системи охорони здоров’я, конкретними програмами, новими проектами, які будуть абсолютно сприйняті населенням України. Наприклад, проектами в таких важких напрямках, як онкологія, кардіохірургія, охорона материнства і дитинства, диспансеризація сільського населення.

Але ж по кожному з цих напрямків діють відповідні національні програми...

Якщо ми рухаємось до бюджетно-страхової медицини, то повинні зрозуміти для себе, що державних програм не повинно бути 25 чи 27, як сьогодні. Вони розпорошені, не сконцентровані, крім того, жодна з програм не закриває певну проблему повністю. Професійний напрямок діяльності Українського медичного союзу буде спрямований якраз на розробку дієвих проектів.

Також при переході до цієї моделі ми повинні пам’ятати, що у стосунках між лікарем і пацієнтом з’явиться третя сторона – страхова компанія, і це вже будуть зовсім інші стосунки. Ми будемо напрацьовувати відповідні програми, готувати суспільство, в тому числі медиків і пацієнтів, до введення цієї реформи. Бо це дуже непроста реформа, і вона буде досить болюче працювати на першому етапі.

Для того, щоб нівелювати негативні чинники, які сьогодні впливають на майбутнє цієї моделі, якраз і потрібна професійна громадська організація, яка може взяти на себе відповідальність, і якраз займатись цими проектами з точки зору поєднання наших спільних інтересів.

І апелювати до неї можуть як лікарі...

...Так і пацієнти. І ми якраз і будемо говорити про це на майбутніх наших зборах, що нам обов’язково необхідно залучати громадські організації, які відстоюють інтереси пацієнтів. На нашу думку, це повинна бути єдина організація, яка об’єднає і пацієнтів, і лікарів.

Тим не менш, законодавчо ви почали захищати лише медиків?!

Я вже казав, що на черзі – розробка Кодексу медичної етики, своєрідних правил для медиків в їх стосунках з пацієнтами. Крім того, нам необхідно розробити загальний Медичний кодекс – базу, у яку ввійдуть всі основні закони, що стосуються діяльності галузі. Такі зміни підготовлені. Вже існує декілька законопроектів про обов’язкове медичне страхування, є законопроекти про збільшення заробітної плати медикам. Нам потрібно говорити про зміни до закону „Про лікарські засоби” з точки зору нових підходів щодо контролю якості цих лікарських засобів, нам треба вводити зміни у закон „Про рекламу” і таке інше. Це все  одним словом називається Медичний кодекс, куди ввійдуть всі закони, які будуть поступово впроваджувати нову модель охорони здоров’я в Україні.

А наші спеціалісти будуть допомагати, щоб ці документи були дієві, синхронізовані з іншими законами, і почнуть готувати суспільство до системним змін у вітчизняній медицині.

Закон про захист лікарів гарний, але після його прийняття лікарям все одно потрібна буде допомога – вже на етапі впровадження закону. Наприклад, записано, що лікар має право на отримання житла, безвідсоткового кредиту чи земельного паю, а йому не дають. Яким чином УМС зможе допомогти кожній людині?

Якщо ми говоримо про механізми контролю над проведенням цього закону, то основним завданням на першому етапі буде створення вже до кінця літа громадських приймалень та call-центрів, куди зможе звернутись конкретний лікар чи фельдшер акушерського пункту, і заявити про те, що його законні, підкреслюю, законні права порушуються. І тоді, відповідно, Український медичний союз зможе допомогти на своєму рівні як громадська організація – а я впевнений, що це буде організація, до якої будуть прислуховуватись, яка зможе впливати на ті чи інші рішення.

Крім того, наші юристи працюють і на упередження, розробляючи пакет документів, в яких визначатимуться, можна сказати, правила гри для кожного лікаря. Вони будуть чітко регламентувати відношення лікаря і пацієнта: це зразки угод на надання медичної допомоги, медичних послуг, згоди пацієнта на деякі види медичного втручання, попередження пацієнта про можливі ризики і наслідки медичного втручання тощо. Такі документи сьогодні активно використовують у багатьох медичних установах України, в першу чергу це, звичайно, приватний сектор, і необхідно цей досвід перенести в бюджетні установи, комунальної форми власності. Щоб були єдині правила гри.

Лікарі, як я вже казав, працюють на передовій. І необхідно, щоб вони відчували себе захищеними, в першу чергу, перед законом.

Звичайно, ми розуміємо, що в деяких випадках медичним установам необхідна й фінансова допомога, тому УМС започаткує систему надання грантів на їх розвиток.

Будуть проводитись якісь конкурси на їх отримання?

Обов’язково. У нас є досвід фондів, які сьогодні досить активно працюють в системі надання грантів, матеріальної допомоги, ресурсної, моральної. Це, наприклад, такі фонди, як „Україна-3000” та деякі інші. Я думаю, їхнім досвідом можна скористатись для того, щоб також працювати в цьому напрямку.

У медицині є ще одне гостре питання – підготовка кадрів. УМС планує працювати в цьому напрямку?

Обов’язково. Окрім регіональної політики, фахових асоціацій, у нас буде блок питань, пов’язаний з вирішенням проблемних питань, що сьогодні існують у вищій школі, у навчанні та підготовці кадрів. Цей вектор буде одним із пріоритетних. Плануємо, що це буде здійснюватись, в тому числі, й через надання грантів на навчання та стажування нашої талановитої молоді як в українських, так і зарубіжних вузах. Для цього ми залучаємо кошти меценатів та міжнародних організацій.

А наука – ще одна „падчерка” нашої держави? Плануються якісь заходи з її підтримки?

Сьогодні багато наших колег готові працювати над розвитком вітчизняної медичної науки – як прикладної, так і фундаментальної. Є дуже багато напрацювань, але, на жаль, вони не систематизовані, і, скажімо так, працюють окремо від самої системи. Дуже важко зараз знайти такий повний системний підхід до розвитку цих напрямків. Як приклад, трансплантологія – дуже дискусійна галузь, де треба працювати всім разом, в тому числі, ми сподіваємось на допомогу нашої організації в плані того, щоб довели до суспільства необхідність змінювати своє ставлення до цієї проблеми.

УМС готовий бути посередником, а також ініціатором цих дискусій. Тут ми сподіваємось на плідну співпрацю з вченими-медиками із Академії медичних наук, бо, звичайно, без їх досвіду, наукового надбання, думок відносно розвитку вітчизняної медичної науки, не обійтись.

Вирішення законодавчих проблем вимагає тісної взаємодії як з МОЗом, так і з профільним комітетом ВР. У вас є це порозуміння?

Так. Перший приклад – наш закон про захист медиків, і сьогодні є повне порозуміння наших колег депутатів-медиків у парламенті. Вони вже сьогодні розглянули цей законопроект. Зрозуміло, що він недосконалий, потребує доопрацювання, але головне, що парламентарі взялись за цю роботу, внесли свої правки. З ними також працювали фахові юристи, представники нашого УМС. Але головне, що вони його підтримують, і готові за нього голосувати. Це як приклад роботи з парламентом.

Що стосується взаємодії з Міністерством, то можу сказати, що сьогодні є повне розуміння в МОЗ того, що ми робимо і для чого, і тут, думаю, не буде жодних питань щодо спільних дій і спільної роботи. Якщо потрібна допомога, обов’язково буде відповідний крок назустріч.

Тобто порозуміння є? Бо може виникнути уявлення, що ви забираєте у міністерства його „хліб”.

Жодним чином ми не вмішуємось в державну політику в сфері охорони здоров’я. Ми просто прийшли на допомогу. Я сам був у цьому кріслі, і розумію, що нічого не можна зробити без допомоги наших громадських організацій.

На жаль, так сталося, що державні інституції, в тому числі МОЗ, ВР, уряд, працюють в режимі „пожежників”. Враховуючи виклики часу, кожна команда, яка приходить до керівництва галуззю, працює над проблемами сьогодення, і майже не працює на майбутнє. І тому ці „пожежники” просто не встигають зробити дієві кроки – враховуючи обмежений термін їх роботи, політичні чинники, які впливають на то чи інше рішення, нестабільність в країні, в тому числі і політичну.

Системна робота, якщо й повинна йти в державних інституціях, то вона повинна тривати гарантовано мінімум на 5 років. Попрацював над програмою реформування галузі на 5 років, зробив свій етап, якщо він по духу, по філософії повністю підходить суспільству, то працюй далі. Ні – приходить нова команда.

Але насамперед необхідно виробити той самий Національний план дій, про який говорив Президент, розробити чітку стратегію розвитку системи охорони здоров’я. Щоб кожна нова команда, яка приходить до Міністерства, не починала все з початку, не кидала галузь із однієї сторони в іншу, а продовжувала взятий раніше курс, лише трохи підправляючи те, що зробили попередники. І тоді наша медицина буде розвиватись динамічно, в обраному один раз напрямку, незалежно від того, хто прийшов на медичний олімп.

Євгенія Соколова, спеціально для УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter