Україна між двома вогнями: до чого призведе припинення співпраці між Росією і НАТО

Микола Маломуж
10:42, 17 квітня 2019
Політика
3526 0
Думка

Заступник голови МЗС РФ Олександр Грушко заявив, що Росія і НАТО повністю зупинили співпрацю за цивільним і військовим напрямками. Росія справді активно співпрацювала з НАТО. В Альянсі існувало її потужне представництво, яке є і досі. Зокрема, в середині 2000-х років співпраця між РФ і НАТО відбувалася за 11 програмами, які стосувалися безпекового сектору, боротьби з тероризмом, проведення спільних операцій, цивільного контролю, спільних навчань тощо.

Після анексії Криму Росією, початку війни на Донбасі, воєн у Сирії та інших регіонах світу геополітичні інтереси Росії і НАТО пішли врозріз

Та після анексії Криму Росією, початку війни на Донбасі, воєн у Сирії та інших регіонах світу геополітичні інтереси Росії і НАТО пішли врозріз. І НАТО, яке раніше займало позицію, що із Росією потрібен діалог і розвиток співпраці, суттєво змінило свою позицію через агресивні дії Росії, її воєнні операції, захоплення нею територій, проведення спецоперацій в різних точках світу. Позиція НАТО стала більш жорсткою, і більшість програм співпраці з Російською Федерацією справді згортаються.

Така позиція НАТО щодо Росії була вкотре підтверджена на саміті НАТО, який відбувся буквально місяць тому: по всім основним безпековим, воєнним і цивільним програмам припиняється співпраця з РФ.

Це – чіткий сигнал про те, що Російська Федерація більше не сприймається Альянсом як партнер. Відтепер Росія сприймається НАТО, скоріше, як загроза. Про це говорили і генсек НАТО Йенс Столтенберг, і заступник генсека НАТО Роуз Геттемюллер.

Проте заступник голови російського МЗС Грушко неодноразово заявляв і вкотре підтвердив, що Росія згортає програми з Альянсом, тобто на офіційному рівні вони не будуть функціонувати.

Російська Федерація більше не сприймається Альянсом як партнер

Хоча насправді ці програми співпраці між Росією і НАТО будуть просто «заморожені». І у певному вигляді елементарна співпраця між ними все одно збережеться. Вона відбуватиметься на оперативному рівні в напрямку вирішення ключових проблем і питань, особливо це стосуватиметься проблеми міжнародного екстремізму, боротьби з тероризмом та деяких інших питань, пов’язаних із вирішенням гострих проблем у регіонах (наприклад, у Сирії). Щодо перелічених питань діалог між Альянсом і Москвою буде зберігатися. Тобто згортаються офіційні програми, але співпраця на неофіційному рівні залишається.

Більше того, і Столтенберг, і інші представники штаб-квартири НАТО говорили про те, що НАТО зараз нарощує зусилля проти загрози Росії, але, з іншого боку, Альянс готовий до подальших контактів із Росією задля зниження ризиків світових загроз, до дискусій щодо конкретних проблемних регіонів – України, Сирії, Ірану, аби ці конфлікти не переходили в активну фазу.

Таким чином, відтепер змінюється (суттєво знижується) рівень співпраці між Росією і НАТО, бо припиняються офіційні програми співробітництва. Тепер вони переходять на оперативний рівень співпраці та рівень разових контактів щодо актуальних проблем світу або актуальних регіональних проблем.

Росія особливо не буде перейматися припиненням співпраці з НАТО. Хоча для світової безпеки важливе зняття напруги і недопущення розгортання моделі «холодної війни». Тому в контексті недопущення глобальних протистоянь і системних протиріч ця тема є однією з найважливіших.

Крім того, Росія тепер не матиме комунікації з представниками цивілізованого світу, бо на всіх рівнях до неї немає довіри. Скорочення співпраці з НАТО позначиться для Росії не тільки на безпековому форматі, але й на економічному, фінансовому та інших. Тобто негативні наслідки для Росії обов’язково будуть, тому що її геополітичне сприйняття зараз вкрай негативне. Відповідно, на Росію чекають втрати економічного та оборонного характеру. Така співпраця  раніше давала РФ можливість кооперації з країнами НАТО, напрацювання нової спільної оборонної стратегії, нових технологічних в оборонній та військовій сфері рішень, які сьогодні повністю згорнуті.

Тож це – відчутний удар по Росії, але він не критичний. Росія зараз проводить заміщення цієї співпраці і формує свої моделі оборони й безпеки, вона має альтернативні проекти, наприклад, з країнами БРІКС, з Китаєм та іншими державами.

Проте загалом у світі тепер відбувається активний процес нарощування сил та розпочалася гонка озброєнь. Уже всі країни нарощують воєнні бюджети. Зокрема, США гостро ставлять питання про те, що європейські країнами-члени НАТО мають витрачати на безпеку і оборону, як мінімум, 2% ВВП, а не покладатися на Штати. США навіть погрожують демаршами, якщо це не відбудеться.

Тому можна говорити про те, що на нас чекає новий виток гонки озброєнь, і вже відбувається формування позицій «холодної війни». Особливо це відчуватиметься в точках, де відбуваються конфлікти: Сирія, Україна тощо. Ці країни стануть полем для протистояння і конфронтації  НАТО і Росії. Наприклад, у Чорне море зайшли кораблі і Чорноморського флоту РФ, і кораблі НАТО – одразу ж включилися всі ресурси РФ по супроводу натівських суден. Це фактично стає локальною моделлю конфронтації. Це і є «холодна війна».

У глобальному контексті це протистояння буде все більше і більше наростати. А оскільки в цей процес залучені ядерні держави, то є передумови для протистояння на ядерному рівні, що може призвести до колосальних глобальних протиріч і проблем.

Україна в цьому плані опиняється в епіцентрі подій, бо розташована чітко між Росією і НАТО, в «гарячій» точці, та ще й в період війни. Тож нагнітання ситуації буде створювати для нас додаткові ризики.

З одного боку, НАТО буде підтримувати Україну (це цілком в наших інтересах), але з іншого – ще більше просування НАТО в Чорному морі або розміщення баз, наприклад, у Польщі, Прибалтиці буде підштовхувати Росію, як вона сама каже, до «адекватної відповіді», і РФ ще більше нарощуватиме свої ресурси у відповідь. Як ми бачимо на кордоні з Україною, країнами Балтії, в Криму Росія вже накопичила суттєві воєнні сили. Зрозуміло, що це є загрозою в тому числі й для України.

Отже, в цій ситуації Україна може опинитися між двома вогнями під час протистояння НАТО і Росії. Хоча ми і так вже маємо безпосередньо воєнне протистояння на нашій території.

Тому паралельно з нарощуванням нашого оборонного потенціалу, ми повинні відпрацьовувати міжнародні механізми врегулювання ситуації і вирішення конфліктів. Тоді і НАТО, і Росія, і ми зможемо вийти на іншу модель – не конфронтаційну, а відстоювання глобальних інтересів, зокрема, недопущення глобальних війн, які в разі виникнення становитимуть загрозу і Росії, і Китаю, і Європі, і США. Це – основний інтерес всіх країн: не допустити глобальної війни та знищення людства.

Тому вкрай важливо зараз вирішити проблеми, які можуть стати детонатором для такого трагічного розвитку подій. В першу чергу, таким детонатором може стати Україна. Тому українські проблеми потрібно вирішувати не на рівні «нормандської четвірки», а на рівні глобальних гравців, наприклад, «Великої двадцятки». Треба згадати про Хельсінкські угоди, які свого часу передбачали створення нового світопорядку. Потрібна «дорожня карта» по вирішенню проблеми війни в Україні, але створюватися вона повинна під егідою провідних країн світ, а не контактної групи, яку ми маємо в межах мінського процесу (такий формат нічого принципово не здатен вирішити).

Але українська проблема – не єдина, що може послужити детонатором такого небажаного для всього світу розвитку подій. Їх багато: це – Сирія, Іран, Північна Корея, Афганістан, «Ісламська держава». Тому в цих «гарячих» точках проблеми мають вирішуватися глобальними гравцями.

Микола Маломуж, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter