До чергових виборів Верховної Ради України лишилось півтора року. Доживе нинішня Рада до цього дня чи країну чекають дострокові вибори?
Олександр ЧЕРНЕНКО, голова правління Комітету виборців України:
Думаю, насправді люди не дуже переймаються міграцією депутатів з опозиції до правлячої більшості, але якщо говорити з точки зору логіки права, то у зв’язку з цим мали б відбутися перевибори, адже люди віддавали свої голоси представникам іншої партії. Це було б чесно, морально. Але чи хочуть цього люди?
Вони втомлені, почнуться розмови, що вибори дорогі, на них треба витрачати гроші з бюджету, і це нічого не змінить. Але якщо раптом вибори таки оголосять, то люди на них прийдуть.
Я би не давав стовідсоткову гарантію, що Верховна Рада допрацює до чергових виборів, але швидше за все так воно і буде. Єдине, що зараз може стати юридичною підставою для оголошення дострокових виборів, – це зміни до Конституції або відміна політреформи, завдяки якій депутати отримали п’ятирічний строк повноважень замість чотирирічного. Тоді можна було б провести вибори у 2011 році. Але, як відомо, у нас депутати не камікадзе і не різатимуть гілку, на якій сидять…
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
Запит на парламентські вибори існував ще до президентських виборів і невипадково намагання розпустити парламент та призначити дострокові вибори було ще у президента Ющенка восени 2008 р., коли почалася економічна криза. І справді тоді був унікальний шанс переобрати парламент та перезавантажити владу. Тим більше, що поява таких авторитетних політиків нової хвилі, як Яценюк, Тігіпко, Гриценко та інші свідчило про те що в суспільстві є запит на оновлення політичних еліт, депутатського корпусу, перезавантаження законодавчої і виконавчої влади в Україні. Тому запит на дочасні парламентські вибори існує по меншій мірі два роки. Про це свідчить, що рейтинги Яценюка, Тігіпка, Гриценка та інших політиків не зменшується, а тільки посилюється, особливо на тлі політичного банкрутства так званих старих політиків як у владі, так і в опозиції.
Тож я прогнозую, що до 2012 року нинішня Рада не доживе. Відтак, очевидно, треба готуватися до парламентських виборів або на весну, або на осінь 2011 року, тому що 2012 р. буде складним з економічної точки зору і влада змушена буде перенести вибори на 2013 чи 2014 роки. Думаю, після результатів місцевих виборів президент і його команда задумається над тим, як вийти з пастки парламентських виборів 2012 року. І єдиним більш-менш легітимним та ефективним виходом можуть бути дострокові вибори до Верховної Ради весною 2011-го.
Ігор ПОПОВ, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
Навряд чи в суспільстві існує запит на дострокові парламентські вибори: поки що суспільство очікує результатів, які проявить діючий уряд і коаліція. І саме тому, я думаю, опитування громадської думки і фокус-групи не покажуть великого бажання громадян позачергових парламентських виборів. Хоча є запит на нові політичні сили, який частково відобразиться на місцевих виборах. Тож думаю, нинішня Рада допрацює до 2012 року, оскільки уряду треба проводити непопулярні реформи, а поєднати їх з виборами неможливо. Зокрема, головним непопулярним кроком стане реформа тарифоутворення у житлово-комунальній сфері. Тарифи виростуть, також може відбутися підвищення пенсійного віку і ще ряд непопулярних кроків. Тому, природно, б хвиля спротиву спала, у 2011 році дострокові вибори проводити ніхто не стане.
Віталій ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ, головний координатор громадянської кампанії «Форум порятунку Києва»:
Думаю, регіоналам важливо буде закріпити свій успіх на дострокових виборах, поки їх рейтинг не повалився. Тоді вони змогли б утворити парламентську більшість своїми силами.
Водночас, це було б вигідно суспільству. Бо ж навіть часткове оновлення влади, у межах 30-40 відсотків, піде на користь країні. Тож фактором, який би прискорив вибори до весни 2011 року, міг би стати тиск громадських організацій та активних громадян. Як будь-яка зміна, це має готуватися… Тим більше, коли була порушена норма Конституції, що передбачає формування коаліції саме депутатськими фракціями, а не окремими депутатами. Чому депутат, який пройшов по списку БЮТ чи НУ–НС, раптом собі дозволяє полишити лави фракції і вступити практично до іншої партії?
Якщо суспільство змінило своє ставлення до конкретних політичних сил, отже хоче бачити в Раді інших людей, тоді й має включитися механізм виборів. Я впевнений, що люди проголосують по-іншому і розстановка сил у парламенті зміниться.
Насправді люди не втомлюються від виборів: для них вони є своєрідним шоу, це як чемпіонат світу з футболу. Єдине, що у футболі ми не можемо вплинути на результат гри, а за умов чесних виборів - можемо.
