За відповідну заяву з приводу Волинської трагедії польський парламент проголосував сьогодні, повідомляє Радіо Свобода.
Польські сенатори аргументують таке визначення тих трагічних подій їх організованістю, масовістю та жорстокістю.
За відповідне рішення проголосувала більшість депутатів верхньої палати Сейму: 55 сенаторів зі 100 проголосували "за", 20 - "проти", а 10 - утрималися.
У заяві "У 70-і роковини Волинського злочину» йдеться про те, що 9 лютого 1943 року нападом на село Паросль «розпочалася брутальна акція фізичного знищення поляків, яка проводилася бандерівською фракцією Організації українських націоналістів та Українською повстанською армією".
Як твердиться у заяві, жертвами антипольської акції стали приблизно 100 тисяч поляків.
Водночас у документі мовиться, що після повалення комунізму Польща й Україна багато зробили для подолання складного минулого. «Поляки прагнуть примирення й дружби з українцями, – сказано в резолюції. – Це підтверджується численними доказами. Утім, справжнє примирення можна збудувати тільки на правді та спільному засудженні злочину».
У той же час Сенат не підтримав пропозицію депутатів із партії «Право і справедливість» використовувати в заяві термін «геноцид» і встановити «День пам’яті мучеництва кресов’ян».
Як повідомляв УНІАН, сьогодні у Варшаві відбулася зустріч екс-президента України Леоніда Кравчука та польського президента Броніслава Коморовського, на я кій останній запевнив, що виступає проти будь-яких дій, які можуть зашкодити українсько-польській дружбі.
Виступаючи у Варшавському університеті, Кравчук назвав "конструктивною та виваженою" розмову, яку він провів з главою Польської держави, зазначивши, що вони погодились з необхідністю зберегти добрі відносини між Україною та Польщею.
Екс-Президент України закликав розглядати Волинську трагедію в контексті подій Другої світової війни і нагадав, що український та польський парламенти у 2003 році вже ухвалювали спільну заяву з цього приводу. Кравчук назвав "виваженою" позицію, викладену в тій заяві, а намагання певних сил час від часу повертатися до переоцінки тих подій "шкідливими".
Як відомо, багато українських істориків висловлюють думку про те, що криваві події 1943 року, були реакцією українського підпілля на жорстку політику, яку до того проводив польський уряд стосовно українців, зокрема репресивні акції 30-их років - так звану пацифікацію.
