Президент Польщі Броніслав Коморовський виступає проти дій, що можуть нашкодити розвитку польсько-українських відносин у зв'язку з 70-ми роковинами Волинської трагедії.
Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це сказав екс-Президент України, голова громадського комітету "Примирення між народами" Леонід Кравчук, котрий зустрівся з Коморовським у Варшаві 19 червня.
Виступаючи у Варшавському університеті, Кравчук назвав "конструктивною та виваженою" розмову, яку він провів з главою Польської держави, зазначивши, що вони погодились з необхідністю зберегти добрі відносини між Україною та Польщею.
На тему: Польська партія влади проти визначення Волинської трагедії як "геноциду"
"Будь-які наші дії сьогодні не можуть бути такими, аби зашкодити поглибленню наших польсько-українських стосунків, плато для яких вироблялося вже 22 роки", - сказав Кравчук, розповідаючи про розмову з Коморовським.
Екс-Президент України закликав розглядати Волинську трагедію в контексті подій Другої світової війни і нагадав, що український та польський парламенти у 2003 році вже ухвалювали спільну заяву з цього приводу. Кравчук назвав "виваженою" позицію, викладену в тій заяві, а намагання певних сил час від часу повертатися до переоцінки тих подій "шкідливими".
"Є не досить коректні заяви певних політичних сил, але немає і, знаючи настрій чинного Президента України та парламенту, переконаний - не буде поставлене у Верховній Раді питання про перегляд оцінок, які були підготовлені спільно в 2003 році", - сказав він.
Кравчук також зазначив, що трагедія на Волині в 1943 році не може бути кваліфікована як "геноцид" польського населення, зауваживши, що ті події не підпадають під таке визначення Організації Об'єднаних Націй.
Він також закликав не називати ОУН та УПА "злочинними" організаціями, наголосивши, що кваліфікувати їхні дії як злочинні може лише міжнародний суд.
Кравчук закликав не відкривати "скриньку Пандори", вишукуючи в історії факти, що підтверджували б одну з версій подій 1943 року на Волині, яка вигідна в певному політичному контексті, підкресливши, що це становить велику небезпеку для відносин між Україною та Польщею.
Він додав, що влада обох країн має можливості організувати спільні заходи з приводу 70-х роковин Волинської трагедії, висловивши сподівання, що це відбудеться.
Присутній на зустрічі український історик Андрій Козицький додав, що назвати події 1943 року на Волині "геноцидом" поляків є "занадто сильним словом", котре може "отруїти стосунки між державами на десятки років вперед".
Як повідомляв УНІАН, депутати польського Сейму планують ухвалити з нагоди 70-х роковин Волинської трагедії спеціальну заяву. Більшість парламентських партій у своїх проектах заяви звинувачують "злочинні організації" ОУН та УПА в "геноциді" поляків.
Проти використання слова "геноцид" виступає правляча у Польщі партія "Громадянська платформа" (РО), котра представлена у Сеймі 209 депутатами з усіх 460.
Довідка УНІАН. Цього року на політичному рівні в Польщі широко обговорюється тема польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни і після неї, зокрема у зв'язку з 70-ми роковинами трагічних подій на Волині.
За інформацією Центру досліджень визвольного руху, у 1942-1947 роках тривала «Друга польсько-українська війна», яка розпочалася у рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщина, Волинь, Галичина), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу і Польщі насильницьким шляхом змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських і східнопольських територій.
За матеріалами «Вікіпедії», Волинська трагедія (польськ. Rzeџ woіyсska, «Волинська різанина») - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, вчинені УПА і польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту і радянських партизан у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.
У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка виключно польського населення; в українській - як «дія у відповідь на звірства поляків стосовно українських громадян».
Восени 1942 року німецька влада почала виселяти з території українсько-польського прикордонного коридору поляків, і на їх місце заселяти німців і українців. У відповідь АК знищила кілька сотень представників української сільської еліти. За це у липні 1943 року УПА почала каральні акції проти мирного польського населення.
За підрахунками деяких польських фахівців, під час цієї трагедії з польського боку загинуло, щонайменше, 35 тисяч осіб (здебільшого польських селян), прізвища 18 тисяч з них встановлено, з українського боку на Волині загинуло до кількох тисяч осіб. Кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, включаючи Волинь, сягає 21-24 тисяч осіб.
За даними Польського інституту пам'яті IPN, у результаті масових акцій до примушення поляків залишити територію нинішньої Волинської області України, яка тоді входила до складу Польської держави, що розпочалися у липні 1943 року, від рук українців загинуло близько 100 тис. поляків.
Українські історики вважають завищеними оцінки своїх польських колег, відзначаючи, що у результаті цих подій від рук поляків також гинули українці.
