На цьому тижні народні депутати України зібралися на позачергове засідання всього з одного питання: розглянути та проголосувати за законопроект №4531 із пропозиціями президента до законопроекту щодо відновлення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби.
Тому виникає логічне питання: чому така увага була приділена зазначеному законопроекту, та у чому терміновість його розгляду?
Для відповіді на це питання слід згадати, що відбувається останнім часом із призначенням на керівні посади держслужби (особливо після початку карантинних заходів через COVID-19).
З початку карантину було введено обмеження на проведення конкурсів на державну службу. Зокрема, це торкнулося і конкурсів на керівні посади в міністерствах та новоутворених районних державних адміністраціях.
Заступники міністрів не мали певних повноважень
Частина міністерств, не маючи на своєму чолі міністрів, здійснює вже тривалий час свою діяльність під керівництвом заступників міністрів. І от тут останнім часом виникла проблема. Адже заступники міністрів не мали певних повноважень для прийняття обов'язкових до виконання центральними органами виконавчої влади наказів та доручень з питань, які належать до сфери діяльності центрального органу виконавчої влади. Така ситуація створила юридичну невизначеність, оскільки позбавила осіб, на яких покладаються повноваження міністрів, механізмів реалізації цих повноважень.
Тому президент і запропонував прийняти законопроект №4531, щоб дозволити не тільки відновити проведення конкурсів на державні посади, але й сприяти стабільному функціонуванню центральних органів виконавчої влади, продовженню процесу децентралізації та розблокуванню процесу набору державних службовців на посади в новоутворених районних державних адміністраціях.
Одночасно президент у своїх пропозиціях до законопроекту зазначив, що пропонує заборонити покладання обов'язків міністра на особу, кандидатура якої на посаду відповідного міністра була відхилена Верховною Радою поточного скликання.
Однак багатьох у цій ситуації турбує питання: чи не вийде так, що міністерствами довгий час фактично будуть керувати заступники міністрів? Так, такі випадки можуть бути.
Зокрема, Головне науково-експертне управління Верховної Ради у своєму висновку до вказаного законопроекту вважає, що такими законодавчими змінами прем’єр-міністр України позбавляється стимулу своєчасно вирішувати питання про внесення кандидатур міністрів і при цьому пропонувати на розгляд парламенту ті кандидатури, які можуть знайти підтримку депутатів. Виключення законодавчих обмежень для повноважень заступників надаватиме можливість призначати певних осіб «виконувачами обов’язків міністра» без рішення парламенту. І ці люди матимуть усі повноваження призначеного Верховною Радою міністра.
Створюються умови для фактичного ігнорування конституційного повноваження Ради
Таким чином створюються умови для фактичного ігнорування конституційного повноваження українського парламенту здійснювати призначення на посади членів Кабінету міністрів України.
Втім, народні депутати пропозицію президента підтримали та проголосували за запропонований проект закону. А що буде більш ризикованим на практиці – зупинка формування та виконання задач у міністерствах та адміністраціях, чи кадрова політика - покажуть вже найближчі події.
Павло Богомазов, адвокат
