У понеділок, 15 липня, інженери Національного космічного порту Індії на острові Шріхарикота запустять на орбіту Землі зонд під назвою Chandrayaan-2. Впродовж кількох днів апарат, вага якого становить чотири тони, буде кружляти навколо нашої планети, перш ніж останній запал двигуна не скерує його до кінцевої точки призначення – до Місяця.
Рівно через 50 років після того, як астронавти «Аполлона 11» здійснили свою історичну подорож до Моря Спокою, Chandrayaan-2 повторить їхній шлях, хоч і за трохи іншою траєкторією. Після того, як автоматизований апарат вийде на місячну орбіту, на поверхню супутника обережно спуститься посадковий модуль під назвою Vikram. З нього виїде автоматизований ровер Gragyan, який впродовж двох тижнів буде їздити по місцевості й аналізувати хімічний склад ґрунту і кам’яних порід, — пише The Guardian.
Читайте такожNASA дозволить науковцям дослідити зібрані на Місяці зразки ґрунту (відео)
Індійський апарат не буде самотній на Місяці. Китайський Chang’e-4 безперервно там працює з моменту свого приземлення на темному боці супутника у січні. Після нього на Місяць вирушив апарат Beresheet з Ізраїлю. Він долетів туди у квітні, але розбився. Однак, компанія SpaceIL, якій належав апарат, заявила, що збирається зробити нову спробу. В цей час США готуються збудувати місячну лабораторію у найближчому майбутньому. А Європа і Росія оголосили про плани запустити серйозні місії. Раптом всім на світі стало вкрай необхідно потрапити на Місяць. Але чому?
Після історичної висадки астронавтів Ніла Армстронга і Базза Олдріна в липні 1969 року громадський і політичний інтерес до пілотованих місій на супутник Землі швидко зник. Погрузши у виснажливій війні у В’єтнамі, уряд США закрив програму «Аполлон». Рішення розчарувало вчених. Але зважаючи на те, що програма з’їдала 4% федерального бюджету США, її закриття нікого не здивувало. Після того було кілька автоматизованих місій на Місяць. А людські польоти обмежилися низькою орбітою Землі, а особливу увагу отримала МКС. Однак, фокус знову змінюється на більш віддалені точки.
Читайте такожDie Welt: Міф про фальшивість висадки "Аполлона 11" на Місяці не витримує критики
Одна з причин такого зсуву полягає в тому, що дослідження Місяця досягло етапу, який відображає минуле дослідження Землі. Такої думки дотримується директор пілотованих і автоматичних дослідних місій Європейської космічної агенції Девід Паркер. Він бачить чіткі паралелі з підкоренням Південного полюсу нашої планети.
«Хронологія дослідження Антарктиди приблизно віддзеркалює ту, яка стосується Місяця. На початку століття була гонка за те, щоб просто дістатися на Південний полюс. А потім туди ніхто не повертався 50 років. Те ж саме можна сказати й про Місяць у 60-х роках. Потім ми почали будувати бази в Антарктиді. І от тепер ми наближаємося до цієї стадії з освоєнням Місяця», - пояснив він.
Антарктиду вдалося відкрити завдяки технологічним досягненням. Цьому сприяло винайдення і поширення машин, повітряного транспорту, радіо й інших технологій. На космічному напрямку цю роль грають розробки у сфері штучного інтелекту, сенсорів і роботів. Це може змінити процес колонізації Місяця дуже важливим чином, а саме скоротивши потребу постійної присутності людей у ворожому середовищі.
«Існує велика різниця між вартістю пілотованих і автоматизованих місій. І вона збільшується постійно», - сказав британський астроном Мартін Різ.
Читайте такожNASA успішно випробувала систему аварійного порятунку корабля Orion (фото, відео)
«З кожним прогресом у розробці роботів і мінімізації електроніки скорочується потреба у відправленні чоловіків і жінок в космос чи на Місяць. Це просто дешевше», - додав він.
Для космічної агенції NASA, бюджет якої зараз складає лише 10% від того, що вона мала у славетні дні, це ключова проблема. І успіх Chang’e-4 прямо демонструє, чого можна досягти без людського втручання. Це перший апарат, який приземлився на темній стороні Місяця і з того часу функціонував без проблем пори періоди зниження температури до 180 градусів морозу. В часи програми «Аполлон» у NASA ретельно все планували, щоб астронавти перебували на поверхні Місяця строго в денний час.
Використання досягнень у розробці роботів на Місяці сформує основу майбутнього проекту Місячної орбітальної станції. NASA планує використати велетенські ракети Space Launch System і пілотовані капсули Orion, щоб створити на орбіті Місяця зменшений аналог МКС. До участі в проекті запрошені партнери з Європи, Канади, Японії й інших країн. Спорудження станції повинно відбутися у наступні 10 років.
Астронавти будуть використовувати цю станцію для управління роботами на поверхні природного супутника Землі. Там машини будуть встановлювати радіотелескопи, будуть збирати мінерали, шукати кригу і воду, а також вивчати можливості з перетворення місцевих порід на будівельний матеріал для побудови колонії. Звідси люди у майбутньому також будуть спускатися для того, щоб працювати на поверхні Місяця.
Читайте такожWashington Post: Людству потрібно швидко почати масову міграцію на Марс
За словами експерта з Інституту планетарних наук Джефрі Карджела, наукові плоди такого дослідження супутника будуть великими. За його словами, на Землі тектонічні процеси знищили кам’яні породи, які існували раніше, ніж 3,8 мільярда років тому.
«Але ми знаємо, що на Місяці багато осколків від метеоритів, які вибухнули через зіткнення із Землею. Їхні зразки збирали астронавти програми «Аполлон». Завдяки цим зразкам ми можемо багато чого дізнатися про походження континентів на нашій планеті, про те, коли з’явилися океани, а також про склад прадавньої атмосфери й про походження життя», - сказав він.
Паркер також зауважує, що Місяць лишався недоторканним 4,5 мільярди років. І це фактично «музей Сонячної системи».
Існують й інші причини повернення на Місяць. Багато космічних ентузіастів вважають, що його освоєння необхідне, якщо людство хоче зробити наступний великий крок і відправити астронавтів на Марс.
«Це реальна ціль для людства. Однак, безпечно відправити туди людей буде надзвичайно важко. Нам спочатку доведеться навчитися, як опанувати Місяць», - сказав Паркер.
Читайте такожВчені вигадали спосіб заселення Марсу за допомогою лише жінок
Він пояснив, що завдяки МКС людство навчилося добре маневрувати в близькому до Землі космічному просторі. Власне, станція перебуває на висоті 400 кілометрів від поверхні нашої планети. А Місяць розташований за 400 тисяч кілометрів від неї. Освоєння такого ворожого середовища буде вимагати серйозних технологічних досягнень. Ці ж досягнення краще підготують людей до колонізації Марсу, який розташований ще далі від рідної планети.
«Однак, існує схильність розглядати колонізацію Марса як рішення для всіх наших проблем на Землі. Що ми просто переїдемо на іншу планету і врятуємо свій вид. Але це дуже небезпечна ілюзія. Ми повинні вирішити проблеми на Землі тут і зараз. Розібратися з кліматичними змінами буде не просто. Але це значно легше, ніж вижити на Марсі», - наголосив Паркер.
