Літосферна плита в західній частині Тихого океану не є стабільною, її поступово розривають на шматки тектонічні процеси. Про це йдеться в новому дослідженні, опублікованому в журналі Geophysical Research Letters.
Науковці дослідили чотири підводні плато в західній частині Тихого океану і дійшли висновку, що вони зовсім не такі стабільні, якими виглядають. "Ми знали, що геологічні деформації, такі як розломи, відбуваються всередині континентальних плит далеко від кордонів плит. Але ми не знали, що те саме відбувається з океанськими плитами", — каже співавтор дослідження Еркан Ґюн.
Коментуючи це дослідження, науково-популярне видання Sciencealert пояснює, що вчені ще в 1950-х роках спростували припущення про рівну поверхню океанічного дна. Насправді воно не схоже на рівнину, а порізане зяючими траншеями та масивними горами.
На стиках літосферних плит під водою гори утворються, коли ці плити зіштовхуються, або навпаки розходяться – тоді зі щілин піднімається магма і застигає у вигляді підводних гір. Але вчені довго вважали, що всередині літосферних плит, далеко від їхніх країв, великі ділянки земної кори залишаються досить стабільними і не зазнають подібних деформацій.
Щоб перевірити цю гіпотезу, автори дослідження зібрали наявні дані про два океанічних плато, які лежать між Японією та Гаваями – Підйом Шацького та Піднесення Гесса. Крім того вони вивчили плато Онтонг Ява, що на північ від Соломонових островів, а також плато Маніхікі, що лежить на північний схід від островів Фіджі і Тонга.
Ці океанічні плато розташовані за сотні і навіть тисячі кілометрів від найближчої межі літосферної плити. Проте дослідники виявили, що плато мають спільні деформаційні та магматичні особливості, які вказують на те, що вони розриваються на частини силами напруженості на краю Тихоокеанської плити, де плити занурюються під сусідні плити.
Розриви, або лінії розломів, визначені дослідниками, мають тенденцію йти паралельно найближчій підводній западині на краю плити. Результати проведеного моделювання показали, що океанічні плато є слабкими місцями в земній корі, які розтягуються, коли край тектонічної плити тягнеться вниз у віддалених від самих плато підводних западинах.
Визнаючи, що вони проаналізували лише чотири тихоокеанські плато, дослідники сподіваються, що їхні висновки стимулюють подальші дослідження для картографування морського дна.
Інші наукові новини про вивчення океану
Як писав УНІАН, науковці виявили найдовший у світі кораловий риф. Про те, що на плато Блейка є глибоководні корали, вчені знали ще з 1960-х років, але вивчити їх у них не було можливості.
Також ми розповідали, що біля Гватемали виявили підводну гору, яка вдвічі перевищує найвищу будівлю Землі. Гігантська структура має висоту 1600 метрів і займає площу 14 квадратних кілометрів.
