Печера Пахон у Габоні надає археологам можливість побачити добре збережені зразки пізнього кам'яного віку в Центральній Африці завдяки шаруватій структурі відкладень на основі гуано. Про це пише Phys.org.
Зазначається, що це контрастує з більшою частиною навколишніх районів, багатих на кислі ґрунти, які ускладнюють збереження знахідок.
Нове дослідження, яке було опубліковано в журналі PLOS One, детально розглядає результати двох розвідувальних шурфів у печері Пахон, у яких було виявлено 1131 кам'яний артефакт і 1045 залишків фауни.
Цікаво, що її поділено на п'ять стратиграфічних шарів, які охоплюють хронологічний період від 7427 до 2724 років до н.е. З 1131 кам'яного предмета, виявленого в печері, було проаналізовано лише 985. З них 88% були класифіковані як відходи - осколки і гострі фрагменти каменю, що залишилися після виготовлення або ремонту кам'яних знарядь. Також було виявлено молоток і фрагмент полірованої сокири, причому фрагмент сокири, на думку авторів дослідження, свідчить про ранній етап розвитку полірування каменю в Атлантичній Центральній Африці.
За їхніми словами, більш вражаючим відкриттям стало те, що технологія виготовлення кам'яних знарядь, знайдена в печері, залишалася стабільною та простою впродовж більш ніж 5000 років, з невеликою кількістю свідчень стандартизованих або спеціалізованих типів знарядь. Класифікуючи фрагменти за морфологією уламків та аналізуючи сліди зносу, команда змогла отримати уявлення про еволюцію - або відсутність еволюції - використання знарядь за цей період.
Вони зазначають, що характеристики фрагментів знарядь і матеріалів, що використовуються, були загалом однорідні протягом усього 5000-річного періоду. Автори дослідження пишуть:
"Наше дослідження, засноване на технологічному аналізі, виявляє повну - хоча і відносно просту - послідовність операцій з обробки каменю, що характеризується необробленими, низькостандартизованими кам'яними уламками, які часто використовуються як немодифіковані інструменти. Це кам'яна індустрія, яка не відповідає класичній типології і, навпаки, підтверджує гіпотезу про різноманітність технічних методів обробки каменю в голоцені в Центральній Африці. На відміну від загальноприйнятих поглядів, що пов'язують голоцен зі складними і стандартизованими схемами виробництва, індустрії з печери Пахон демонструють вельми гнучкі технічні системи, які вирізняються мінливістю і простотою як у застосуванні, так і в навичках обробки каменю".
Що ще знайшли в печері пахон
Цікаво, що серед знахідок у печері Пахон було виявлено 1045 останків тварин. Хоча багато з них, мабуть, належали тваринам, які померли природною смертю в печері, деякі, схоже, були харчовими відходами людини. Автори дослідження зазначають, що харчові відходи людей, які використовували печеру як притулок, здебільшого складалися з останків гігантських равликів, а також останків дрібних і середніх тварин, таких як дикобрази, чагарникові свині та антилопи.
Кажани були одними з найчастіших знахідок у печері, і, як зазначають автори дослідження:
"Щонайменше 93% всіх ідентифікованих останків фауни належать великим кажанам, які зазвичай мешкають у печерах. Плодові кажани роду Rousettus трапляються тільки в траншеї SDG, де також представлений гігантський круглолистий кажан (Macronycteris gigas), хоча й у меншій кількості. Дещо глибше в печері, гігантський круглолистий кажан є єдиним видом кажанів. Хоча відомо, що великих кажанів можна ловити для їжі, зазвичай за допомогою сіток, ми вважаємо, що рештки, знайдені в печері Пахон, являють собою здебільшого, якщо не виключно, тварин, які померли природною смертю".
Зазначається, що загалом, розмір вибірки невеликий, і залишаються питання про причини подальшого скорочення використання кам'яних знарядь у регіоні. Подальші мікроскопічні дослідження слідів зносу і додаткові розкопки в печері або прилеглих районах можуть дати більш глибоке розуміння ситуації.
Новини археології
У Норвегії чоловік із металошукачем виявив дивне поховання епохи вікінгів, у якому рот скелета був закритий мушлями морських гребінців, що викликало питання про його символіку. Археологи були спантеличені символікою поховання, але припускають, що останки належать "вільній і, ймовірно, заміжній жінці" IX століття.
