Система навігації, яку використовують американські механізовані сили, стала однією з найбільших переваг армії США. Її часом називають «блакитною системою відстеження сил» (BFT). Вона дає можливість екіпажу бронемашин знати точне положення усіх дружніх сил, які розташовані поблизу на полі бою.
Переваги від цього численні. Командири можуть швидко реагувати на зміни в бойовій ситуації, тому що вони точно знають, де їхні війська перебувають. Швидкість маневрів зростає, тому що потрібно менше часу для орієнтування бойових одиниць відносно одна одної. Крім того, можна ділитися даними про розташування ворожих сил по всій мережі, пише National Interest.
Читайте такожNational Interest: Російський Т-14 «Армата» програє ізраїльському танку Merkava
Зважаючи на численні переваги такої системи, можна було б допустити, що у Росія могла встановити щось подібне на свої танки останньої моделі Т-14 «Армата». Однак, правда не така проста. Кожна бойова машина теоретично здатна працювати зі схожими технологіями. Але нестача коштів у Росії сильно обмежує реальне розгортання BFT Але який же «стандарт» для російських танків? Чи близький він до американського?
Серцем будь-якої військової польової мережі лишається радіо. Без радіозв’язку кожна машина не зможе отримувати і передавати команди чи будь-які дані. Стандартна радіосистема на всіх передових російських танках – це Р-168. Вона забезпечує можливість вести голосові переговори і обмінюватися даними між всіма танками на ходу в радіусі 30 кілометрів. Система може передавати важливі дані зі швидкістю 16 кілобіт на секунду. Інший ключовий компонент, який використовує Росія, - це навігаційна система «Азимут». Вона включає приймач ГЛОНАСС, електронний компас і деякі інші сенсори. Система може працювати з Р-168 для передачі позиції танка, а також деякі інші параметри на полі битви.
Теоретично «Азимут» може стати навігаційною системою для екіпажу всіх танків. Але Росія її такою не робить. Позиція бронемашин відстежується здебільшого лише на командних постах або в командному танку Т-90АК. Однак, навіть поєднання системи «Азимут» з Р-168 дає російським військовим дуже обмежені можливості відстеження дружніх сил. Дані про оновлення позицій через радіо-мережу дає командуванню чи танковому командуванню можливість відстежувати місце розташування машин на рухомій карті. І це добре підходить російській філософії про командування «з гори до низу». Однак, встановлення системи BFT на кожному танку дає армії США значну гнучкість і перевагу. Росія ж не встановлює системи «Азимут» на кожен бойовий танк, так само як і екрани, на які можна було б виводити місце розташування всіх дружніх бойових машин. Це полегшує координацію і навігацію для американського танкового взводу, в той час як російським танкістам доводиться все пояснювати один одному словами через радіозв’язок і користуватися паперовою мапою. У Росії є також незалежна навігаційна система ТНА-3. Але, знову ж таки, вона доступна лише командуванню, а не кожному танковому екіпажу.
Читайте такожThe National Interest: Пілоти армії США дали оцінку російському Міг-29
В 2010-х роках були спроби змінити ситуацію за допомогою танків Т-90А, оснащених системами управління боєм під назвою «Созвездие-2М». Але вони так і не були взяті на озброєння. Останні ж зусилля менш амбітні. Були повідомлення про те, що Т-90М будуть мати екран з рухомою електронною мапою. Тож вірогідно, що екіпажі цих танків зможуть бачити позиції один одного, якщо на борту буде встановлена система «Азимут». Але навіть так російська система зможе працювати у відносно обмеженому радіусі, якщо порівнювати з американською BFT, яка використовує супутникове з’єднання.
Танки Т-14 «Армата» теж мають польові системи, такі як в Т-90М. Тож, вірогідно, у їхнього екіпажу теж є екрани, на які можна було б виводити дані про пересування сил. Але навряд чи в Т-14 встановлять швидкі системи супутникової передачі, які б зрівнялися з BFT.
Можна багато говорити і писати про озброєння, броню і мобільність нових російських танків. Але командування і контроль не менш важливі, а часто навіть важливіші для того, щоб перемогти у боях. В цьому питанні у США досі є значна перевага над Росією, танки якої не оснащені навіть вже доступними системами, такими як «Азимут».
