В березні 2016 року, невдовзі після скасування санкцій проти Ірану, тогочасний міністр фінансів США Джек Ло виголосив промову, в якій вказав на уроки, які адміністрація Барака Обами засвоїла. Чиновник вказав, що санкції стали «потужною силою на службі чітких і скоординованих зовнішньополітичних цілей». Але США варто застосовувати їх «лише до найбільших загроз для національної безпеки». Надмірне ж використання санкцій, за словами Ло, підірве їх ефективність.
Логіка була простою, пише The Atlantic. Санкції працюють, тому що вони відрізають конкретні цілі від усіх контактів з громадянами США і фінансовими інститутами. Якщо ж Вашингтон буде використовувати цю силу легковажно, країни почнуть шукати партнерів за межами США. І таким чином, санкції втратять свій ефект.
Читайте такожСенатор США розкрив деталі нових "нищівних санкцій" проти Росії
Однак, як законодавча, так і виконавча гілка влади в Америці, схоже, проігнорували настанови Ло. За час після його промови США знову відновили широкі санкції проти Ірану, обмежуючи транзакції валюти, торгівлю літаками, автомобільними деталями тощо. Вони набули чинності 6 серпня. Вашингтон також розширив тиск на Росію і Венесуелу, розгорнув кампанію економічного тиску на Північну Корею. А після ганебної поведінки президента Дональда Трампа в Гельсінкі на зустрічі з Володимиром Путіним, група американських депутатів внесли законопроект з пропозицією посилити санкції проти Кремля.
The Atlantic зауважує, що сьогодні політики не просто дедалі частіше запроваджують різні санкції, а й все менше приділяють уваги наслідкам. Найефективніші санкції – це ті, які стали продуктом багатосторонніх зусиль для вирішення чітко визначених загроз, які спільні для всього світу. А тепер вони стали способом виразити невдоволення США, а інколи вони навіть служать внутрішнім політичним цілям. Таке байдуже їх використання може позбавити санкції сили.
Читайте такожWashington Post: Росії потрібні США більше, ніж навпаки
Санкції проти Росії за військову агресію проти України видання називає успішним прикладом використання такого тиску. Вони були обговорені і запроваджені спільно з Євросоюзом. Така тісна співпраця з союзниками дає санкціям реальну силу. Коли в 2012 році Америка і Європа спільно обклали іранську нафту обмеженнями, Тегеран втратив майже половину доходів від експорту енергоносіїв. Це допомогло обвалити ВВП Ірану на 9% до 2014 року і посадити іранський уряд за стіл переговорів.
Але манера використання санкцій сьогоднішньою адміністрацією у Вашингтоні підриває давні відносини з союзниками. Коли Трамп вивів США з ядерної угоди з Іраном, ЄС відповів тим, що заборонив своїм компаніям дотримуватися деяких американських заходів тиску на Тегеран. Таким чином, Вашингтон не просто втратив підтримку партнера, а й підірвав власну позицію.
Ще одна проблема із використанням санкцій сьогодні – це ставлення до них як до самоцілі, а не методу досягнення певної мети. Від початку економічний тиск повинен був стати інструментом, щоб посадити ворогів за стіл переговорів. Коли сторони домовлялися про вирішення проблеми, санкції повинні були зникнути. Але нагромадження цілих шарів економічних обмежень унеможливлює такий сценарій.
Читайте такожСанкції проти Росії після анексії Криму не були ефективними – екс-посол США в Росії
Для прикладу видання пропонує розглянути санкції проти Росії за агресію проти України. Вони з’явилися в 2014 році. Американські чиновники чітко прив’язали ослаблення тиску до виконання Москвою умов Мінських угод. Тобто санкції повинні бути скасовані, щойно Росія припинить вогонь, виведе своє важке озброєння і поверну Києву контроль над захопленими територіями. Зі зростанням напруги у відносинах з Кремлем, санкції посилювалися. Але коли адміністрація Трампа в квітні 2018 року запровадила обмеження для цілого списку російських олігархів, американський мінфін додав до нього ще цілий список провин Росії, не пов’язаних з Україною. Зокрема, в ньому опинилося втручання Москви у американські вибори, її підтримка режиму Башара Асада в Сирії і зловісна кіберактивність.
Безумовно, всі ці російські злочини потребували відповіді з боку США. Але реакція на них в такий спосіб створила певну плутанину. Санкції діють найкраще, коли вони вузько направлені і прив’язані до чітких вимог. Такий підхід дуже вірогідно призведе до укладання практичних домовленостей. Але запровадження їх з метою покарати ворога має менше шансів змінити його поведінку.
