Канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила цього літа про те, що «коли покоління тих, хто пережив війну, буде не з нами, ми дізнаємося, чи навчила нас історія».
«Будучи польським євреєм, народженим в 1925 році, який пережив Варшавське гетто, втратив сім’ю через Голокост, служив у спеціальному загоні Армії Крайової, брав участь у Варшавському повстанні у 1944 році, я знаю, що означає бути на гострому кінці європейської історії. І я боюся, що битва за винесення правильних уроків з тих часів під загрозою поразки», - пише на сторінках The Guardian Станіслав Арансон.
Читайте такожFinancial Times: Брехливий режим Путіна чекає неминучий провал, як СРСР і нацистів
Він додає, що зараз живе у Тель-Авіві і з далеку спостерігає за тим, як в останні роки «диванні патріоти» у Польщі намагаються експлуатувати і маніпулювати пам’яттю і досвідом покоління, яке пройшло Другу світову війну. Вірогідно, вони думають, що просувають «національну гідність» чи прищеплюють «гордість» молодому поколінню. Але насправді вони вирощують майбутні покоління у темряві, без знань про складність війни, покоління приречені повторити помилки, за які було сплачено таку високу ціну.
Але це не лише польський феномен. Це, на думку автора, відбувається в багатьох куточках Європи. Арансон радить молодим європейцям найперше пам’ятати тих, хто пережив Другу світову війну такими, якими вони були, а не такими, якими хотілося б їх бачити.
«У нас були такі ж вади і слабкості, як і у сучасної молоді. Більшість з нас не були ані героями, ані монстрами. Звісно, багато людей зробили надзвичайні речі, але здебільшого це відбувалося лише під тиском надзвичайних умов. В навіть тоді справжніми героями були одиниці серед них. І себе до них я не зараховую. Це ж стосується і тих, хто не дотримався моральних зобов’язань у ті часи. Звісно, багато хто скоїв невимовні злочини, які не можливо пробачити. Але все одно важливо зрозуміти, що ми були поколінням, яке жило в страху, а страх змушує людей робити страшні помилки. Поки не відчуєш його, не зможеш по-справжньому зрозуміти», - йдеться в статті.
Читайте такожWashington Post: Захід досі не виніс головний урок з війн Росії проти України і Грузії
По-друге, не існує такої речі як «героїчне покоління» чи «героїчний народ», так само як і абсолютно злий народ. Колишній ветеран польського супротиву пригадує, як неодноразово зіштовхувався з байдужістю і не бажанням допомагати з боку поляків. А тепер, впродовж останніх років, національна гордість у Польщі поступово перетворюється на самовдоволення. Самовдоволення потім стане самолюбством і агресією. І саме тому, на думку автора, не можна і надалі не звертати увагу на грубі помилки минулого всіх сторін. Адже правда в тому, що в часи Другої світової війни, будучи солдатом польського підпілля і євреєм, автор мав справу як з поляками, які під загрозою смерті допомагали і переховували його, так і з тими, хто намагався скористатися його уразливим становищем. І хоча Третій рейх знищив тогочасний світ, Аронсон пригадує, що саме німецька жінка врятувала йому життя і познайомила з польським підпіллям.
«По-третє, не недооцінюйте нищівну силу брехні. Коли війна стільки спалахнула в 1939 році, моя сім’я втекла на схід і поселилася в окупованому військами СРСР Львові. Місто було переповнене біженцями, а чутки ходили про те, що будуть масові депортації в ГУЛАГи в Сибіру і Казахстані. Щоб заспокоїти ситуацію, радянський чиновник виступив з промовою, проголосивши, що чутки помилкові. Сьогодні це б назвали «фейковими новинами». І будь-хто, хто їх поширює, буде арештований. Через два дні після цього почалися висилки в ГУЛАГи, які призвели до смерті тисяч людей», - пригадав Аронсон.
Всі ці люди і мільйони інших включно з членами сім’ї автора «були вбиті брехнею».
«Моя країна і більша частина континенту була знищена брехнею. І тепер брехня загрожує не лише пам’яті про ті часи, а й досягненням, які були втілені за цей період. Сьогоднішнє покоління не має розкоші стверджувати, що його не попереджали чи воно не розуміло наслідків, до яких брехня може привести», - йдеться в статті.
Читайте такожРосійська влада поширювала "фейкові новини" ще сто років тому – Порошенко
Протистояти брехні інколи означає мати справу з важкою правдою про себе і свою країну. Простіше пробачити себе і засудити когось іншого, ніж навпаки. Але часом це доводиться робити. Також автор радить навіть не думати, що нинішній світ просто не може розвалитися так само як той, який був до Другої світової війни. Це найважливіший урок з Другої світової війни, про який часто забувають.
«В один момент я насолоджувався ідилічним юнацтвом своєму домі в Лондзі, а в наступний ми вже були змушені тікати. Я повернувся в свій порожній дім через 5 років після того, але вже не як безтурботний хлопчик, а як той, хто пережив Голокост, воював у Армії Крайовій і жив у страху перед сталінським НКВД», - пригадує Аронсон, додаючи, що на цьому все не закінчилося. Йому довелося переїхати в Палестину і взяти участь у війні за незалежність Ізраїлю.
Коли приходить катастрофа, виявляється, що всі міфи, які колись плекали, насправді не приносять ніякої користі. Стає очевидним, що означає жити у суспільстві без моралі, де всі очікування і заборони руйнуються просто перед очима. А потім, після всього, доведеться спостерігати як повільно, але впевнено, ці жорстокі уроки забувають зі скороченням кількості свідків, поки нові міфи займають їх місце.
