этот материал доступен на русском

The Guardian: Глобальна війна за інтернет почалася

14:24, 26 березня 2019
Світ
806 0
Ілюстрація / REUTERS

Можна бодай на мить відкласти в бік порівняно парафіяльну драму під назвою Brexit, подумати про велетенський рій людства, який користується інтернетом, і оцінити один з головних вимірів того, як 4 мільярди з нас проводять своє життя. Це історія 21 століття, але вона дзвінок і для тих, хто досить старий, щоб пам’ятати Холодну війну. Те, як люди розуміють власний досвід і події у широкому світі, все більше залежить від версії інтернету, який вони використовують.

З одного боку – система, яку використовують в Китаї і яка виробляє велику кількість особистих даних для велетенського апарату державного стеження і цензури, пише The Guardian.

Читайте такожNewsweek: Китай буде керувати світом, якщо переможе в гонці за 5G

Ця модель опирається на два онлайн-гіганти, чиє домінування частково виросло завдяки тому факту, що китайська культура споживання опирається не так на розрахунок смартфоном, як на старомодні пластикові картки. Це конгломерат з компанії Alibaba, яка займається електронною комерцією, і компанії Tencent, яка володіє сервісом WeChat з її більш ніж мільярдом щоденних користувачів. Вони роблять дуже багато речей, які, здається, були б неможливими в суспільстві без них. Вони проводять платежі, підтримують соціальну мережу, допомагають обмінюватися повідомленнями, організовувати бронювання для подорожей і грати в ігри.

По інший бік від сучасної лінії розмежування в електронному світі – версія інтернету, яка виникла на Заході й тепер поширюється по всій планеті. Вона опирається на Google і Facebook. Ці гіганти теж живляться горами особистої інформації, але при цьому позиціонують себе як втілення особистої свободи й ліберальних цінностей попри те, що вони містять у своїй структурі соціальну модель, відому сьогодні під назвою «капіталізм стеження».

Одне з головних питань нашої ери полягає в тому, яка з цих моделей стане панівною не в останню чергу для половини людства, яка поки не під'єдналася до мережі. Торговельна війна Дональда Трампа задає чіткий тон настроям. Але електронна битва не зводиться до того, що китайські платформи намагаються наздогнати своїх американських колег. Вона більш помітна у напрузі, яка виникла у вимірі інфраструктури, особливо коли йдеться про діяльність ІТ-гіганта Huawei. Але досить поглянути на масштаби технічного інвестування Китаю в Індії й Африці, перспективі початку сутички між Alibaba й Amazon або міжнародної конкуренції між Uber і китайським аналогом Didi, щоб відчути смак майбутнього. По всьому світу все частіше геополітика зводиться до того, хто буде найбільш впливовим технологічним гравцем: США чи Китай.

Читайте такожСпівробітники Facebook мали доступ до паролів мільйонів користувачів

Тим часом, домінування американських корпорацій у житті Заходу піддається сумніву, як ніколи раніше. Один з головних претендентів на роль кандидата в президенти США від демократів Елізабет Воррен каже, що хоче розбити Facebook, Google й Amazon на дрібніші компанії.  Такі ж настрої поширюються в Конгресі. Дивлячись на «Загальну постанову про регулювання даних», яку називають правом на забуття, і штрафом у розмірі 1,5 мільярда євро, яким Єврокомісія обклала Google (за примушування користувачів давати згоду на те, щоб вони не отримували рекламу від інших пошукових систем), Євросоюз, здається, пішов далеко вперед.  Якщо хтось досі плекав стереотипи про депутатів і регуляторів на Заході, які ледве здатні увімкнути власні телефони, то дуже скоро ці уявлення радикально зміняться.

Нова Холодна війна і гонка регуляторів – це контекст, в якому людям доведеться розібратися в усьому, що великі технологічні компанії Заходу зараз роблять. Особливо це стосується засновника Facebook Марка Цукерберга. Десять років тому він сповідував ідеал, який називав «радикальною прозорістю» і «концепцією про те, що світ стане кращим, якщо в ньому будуть більше ділитися». Тепер, панікуючи через постійне падіння своєї компанії, він говорить, що буде просувати «соціальну мережу, орієнтовану на приватність». За логікою речей, стара і нова ідеї Цукерберга суперечать одна одній. І це викриває дещо більш прозаїчне: відчуття, що він відчайдушно намагається втекти від насування потенційних регуляторів, щоб Facebook лишився в ядрі західного інтернету, готового нескінченно поглинати глобальні ринки.

Читайте такожWall Street Journal: Глобальна диктатура може взяти світ під контроль у XXI столітті

Трохи більше, ніж два тижні тому, Цукерберг написав велике повідомлення з оголошенням про його намір розвивати «орієнтовану на приватні зв’язки платформу, яка стане навіть більш важливою, ніж сучасні відкриті платформи». Вона буде заснована на кодуванні повідомлень й ідеї про контент, який сам себе видаляє. Таким чином, старі повідомлення не будуть переслідувати у майбутньому своїх авторів. Але найважливіше те, що Цукерберг хоче об’єднати сервіс обміну повідомленнями в Facebook, Instagram і WhatsApp, що, безумовно, ускладнить будь-які спроби розбити ці компанії на менші.

У найближчому майбутньому стара версія Facebook продовжить працювати. Тим часом, на своїй новій платформі Цукерберг і його колеги будуть накопичувати великі масиви метаданих (де, як довго і з ким ми розмовляємо). А шифрування позбавить тиску до абсурду роздутий цех модераторів компанії.

Але видання звертає на найважливішу обіцянку Цукерберга щодо його нової платформи. Він планує зробити її «максимально захищеною, а потім збудувати на ній ще більше можливостей для взаємодій між людьми включно з дзвінками, відеочатами, діловими обмінами, платіжними перерахунками, торгівлею тощо». І це саме те, що пропонує модель китайського WeChat – платформу, яка робить все включно з управлінням щоденними витратами, генеруючи нескінченну лавину даних.

Читайте такожWashington Post: Тролі Кремля вдають дотепних американців, а не п’яних ведмедів з ламаною англійською

Це викриває не просто масштаби прихованих амбіцій Facebook і сумнівність готовності Цукерберга боротися за «приватність» користувачів. Це вказує на дещо, що, як не дивно, мало хто помічає: відчуття, що конкуруючі західна і східна моделі інтернету у боротьбі за глобальний вплив насправді подібні.

Мабуть, в цьому немає нічого дивного. В розпад Холодної війни, попри всю ворожнечу, було модно говорити про все більшу схожість між США і СРСР. Соціолог Герберт Маркус пояснював це «спільною потребою в індустріалізації». На тлі революцій у 1989 році популярні ідеї змінилися. І почалися розмови про те, що Схід і Захід прямують до спільного майбутнього в ліберальній демократії й вільного ринку. Доказом цього бачення слугував все більш заможний Китай. Так було аж до приходу лідера Си Цзиньпіна, який сповідує дещо більш проблемне.

І от ідея про подібність повернулася. Але цього разу вона стосується стеження, контролю поведінки й компаній, які стали настільки великим, що вони втручаються у кожну сферу людського життя. Загроза в тому, що світ опинився між двома баченнями, які надто близькі. З одного боку – стеження і цензура, втілена компаніями, які змовилися з авторитарними державами, а з іншого – всевидючі технологічні корпорації, чиї зв’язки з урядами лишаються в тіні.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
IноЗМI
телеграм-канал перекладів зарубіжної преси
Читати в Telegram