Туризму в Чорнобилі потрібен правильний тон / УНІАН

Інтерес до місця ядерної катастрофи, яка сталася на Чорнобильській АЕС в 1986 році, сильно виріс з появою серіалу HBO. Але воно ще не стало місцем урочистості й роздумів.

«Минулого листопада я стояла в лісі у Прип’яті – міста, евакуйованого після вибуху реактора Чорнобильської АЕС, розташованого за 2 кілометри. І українські солдати то сміялися з мене, то кричали. На мені був незграбний захисний костюм, який я одягнула, коли вийшла з автобуса. Я нерозумно простягнула свої неприкриті руки й торкнулася верхівки тернистого куща. У Прип’яті ні до чого не можна торкатися. Тому у мене були проблеми», - пише на сторінках The Guardian Меган Нолан.

Раніше Чорнобиль був напрямком виключно для екстремальних туристів. Але він поступово відкрився масам завдяки доступності турів і появі базових приміщень. Інтерес до місця стрімко зріс через серіал «Чорнобиль» від каналу HBO, який перетворив на кінодраму період після вибуху реактора. Фільм став великим хітом з найкращими в історії оцінками на IMDb. Один туристичних операторів, який возить людей в зону відчуження, повідомив автору, що замовлення зросли на 40% цього місяця у порівнянні з травнем минулого року.

Відео дня

Читайте такожThe Atlantic: «Чорнобиль» нагадує, як світу пощастило з розпадом СРСР

«На що ж схожа така поїздка? Я побувала там для роботи, але об’їхала зону відчуження навколо реактора і Прип’ять рівно так само, які всі туристи. Це було тривожно. Я відчувала нестачу історичного контексту. За межами периметру, де військові перевіряють паспорт і рівень радіації, продавці торгують закусками з символами радіаційної загрози на етикетці: від протигазів до гумових захисних пристроїв. Я сфотографувала вивіску чорнобильського морозива», - пригадує автор.

В самій Прип’яті серед покинутих атракціонів, шкіл і житлових кварталів приїжджі намагаються підлаштувати середовище під своє уявлення про покинуте місто, шукаючи гостроти. Автор пригадує, як один фотограф обережно штовхнув карусель, щоб вона тяжко і зі скреготом рушила з місця. В книзі «Голоси Чорнобиля» Світлани Алексієвич, на яку серіал сильно спирався, один з місцевих розповідав: «Газетні репортери кинулися до нас, почали фотографувати нас з дешевими спецефектами. Ось вікно покинутого будинку. Вони поставлять туди скрипку і назвуть це «чорнобильською симфонією». Не треба нічого вигадувати».

Читайте такожForbes: Чи може катастрофа в Чорнобилі повторитися?

Людська допитливість невиправна. І було б безглуздо і неможливо заперечувати існування цього великого, напруженого простору, який грає важливу роль в радянській і глобальній історії. Але Чорнобиль все ще не задав правильний тон туризму. Потенційна небезпека стала товаром для тих, хто хоче відвідати зону відчуження.

«Ми одягали захисні костюми й водили скрізь лічильниками Гейгера не тому, що нам було це потрібно. А тому, що це давало нам бажане відчуття наближеності до небезпеки», - йдеться в статті.

На відміну від інших місць трагедій, які, попри наплив відвідувачів, лишилися місцями урочистості й роздумів, поїздка в Чорнобиль лишається безладним і морально неприємним досвідом. Шматок кітчевого «радіоактивного» морозива може стати поперек горла. І насправді було б добре, якби це справді сталося бодай на мить.