Володимир Путін заплатив серйозну, якщо не значну ціну за два з трьох випадків його зловісних інтервенцій. Він потрапив під економічні санкції за кібератаки проти західних демократій включно з втручанням у американські вибори в 2016 році. Військові авантюри в Україні й Сирії принесли йому ще більший тиск, а також коштували життів росіян і грошей.
Однак, як не дивно, Путін майже не поплатився за інші свої зловісні міжнародні операції. Йдеться про вбивства шпигунів-перебіжчиків й опонентів, які втекли з Росії, - пише Washington Post. За деякими підрахунками, більше десятка людей були вбиті агентами Кремля з 2004 року, а низка інших змогли пережити атаки. Два з цих вбивств чи замахів відбулися на території Британії.
Видання нагадує про смерть колишнього шпигуна Олександра Литвиненка й отруєння Сергія Скрипаля. Ці випадки спричинили скандали й призвели до видворення низки російських дипломатів з Лондона й інших столиць Заходу. Але в Німеччині, хоч безпосереднього вбивцю, який виявився агентом Росії, вдалося одразу ж впіймати, уряд майже не відповів Росії за вбивство. Наразі він вислав додому лише двох російських дипломатів.
Читайте такожWashington Post: Вбивство ворога Кремля в Берліні піднімає незручні питання
Навіть деякі інші випадки в Британії й, можливо, навіть кілька в США, не отримали серйозної реакції. Частково так сталося через те, як були всі ці напади здійснені. Хоч деяких жертв застрелили чи підірвали в автомобілі, більшість з них все ж постраждали від екзотичних отрут. Це російська техніка ще з часів Холодної війни. КДБ намагався вбити письменника Олександра Солженіцина за допомогою рицину. Останнім часом ФСБ і ГРУ ловили на використанні діоксину, гельсемію, кадмію, полонію, а також отрути під назвою «Новачок».
В деяких випадках походження отрути так і не було визначене, що дозволило Москві заперечувати свою причетність до смерті дисидентів. Видання нагадує про отруєння російського активіста Володимира Кара-Мурзи, який був соратником вбитого опозиційного лідера Бориса Нємцова. Він має дозвіл на проживання в США й проводить час між Москвою й вірджинським передмістям Вашингтона, де живе його сім’я.
Його двічі труїли в Москві: у травні 2015 і лютому 2017 року. В обох випадках він пережив відмову низки органів й ледве зміг вижити. Кожного разу російські лікарі говорили, що він постраждав від «отруєння невідомою речовиною». Але в жодному з випадків природу й походження отрут так і не з’ясували. Так само лишається загадкою, хто влаштував атаки. І не тому, що ніхто не намагався. Після отруєння в 2017 році дружина Кара-Мурзи Євгенія привезла зразки його крові у Вашингтон, де її в аеропорту зустріли агенти ФБР. Експерти бюро взяли зразки на дослідження і обіцяли результати найближчим часом. Але справа затягнулася.
Через кілька тижнів після того Кара-Мурзі зателефонував агент ФБР і сказав, що з’явилися «деякі невідповідності у різних результатах тестів». Тож на висновки доведеться зачекати. Після цього наступила тиша. Російський дисидент так і не зміг добитися відповідей від ФБР. Він підозрює, що це може бути пов’язано із зустріччю між російськими й американськими чиновниками розвідки, яка відбулася в січні 2018 року. Чи мовчання ФБР пов’язане лише з бюрократичними затримками. У всякому разі, чиновники США, вірогідно, володіють результатами тестів зразків крові, які можуть довести, що режим Путіна двічі намагався вбити мирного опонента.
Адміністрація Трампа не дуже захищає дисидентів. Вона не демонструє бажання притягнути Путіна до відповідальності. Але, здається, це не надзвичайна вимога.
