Як передає ВВС, у суботу тут поховано останки 136 жертв різанини в Сребрениці, які виявили та ідентифікували за допомогою аналізу ДНК.
До Сребрениці прибувають десятки державних діячів з різних країн світу, серед них - голова зовнішньої політики ЄС Федеріка Могеріні, екс-президент США Білл Клінтон, прем'єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу і сербський прем'єр-міністр Олександр Вучич, британська принцеса Анна і королева Йорданії Нур.
Напередодні близько 10 тисяч людей взяли участь у щорічному марші миру, що повторює шлях чоловіків, які намагалися покинути Сребреницю в 1995 році.
Як відомо, під час війни на Балканах у квітні 1993 року ООН оголосила Сребреницю зоною безпеки. Таким чином організація намагалася не допустити численних жертв серед мирного населення Боснії і Герцеговини. Відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН, будь-якого роду нападу там були виключені. Три мусульманських анклави - Сребрениця, Жепа і Горажде - на території східної Боснії, захопленої боснійськими сербами в 1992 році, заважали планам сербів зі створення етнічно однорідної держави в Боснії. Відносна безпека Сребрениці призвела до того, що до міста, яке в минулому жило переважно за рахунок видобутку срібних руд, зі східних районів Боснії прибули тисячі біженців. Населення міста зросло до 40 тисяч людей.
На початку літа 1995 генерал Ратко Младич почав масштабний наступ на Сребреницю. Місто захищав голландський батальйон "блакитних касок" ООН. Проте лише половина батальйону складалася з бойових підрозділів; близько 200 осіб займалися допоміжними завданнями. Не отримавши жодного опору з боку голландських миротворців, серби почали наступ і взяли в заручники весь склад "блакитних касок" ООН. 11 липня місто захопили війська боснійських сербів.
ООН не змогла захистити біженців. 12 липня жінок, старих і дітей завантажили в автобуси і вивезли до районів, контрольованих боснійським урядом. Чоловіків у віці від 16 до 60 відправили, як висловився генерал Младич, на "допити у зв'язку з їхньою можливою причетністю до скоєння військових злочинів".
Протягом наступного тижня, за оцінками Міжнародного суду ООН, близько 8 тис. захоплених боснійських чоловіків і хлопчиків від 13 до 77 років розстріляли. Організація вбивств - участь транспорту, взаємодія підрозділів, підготовка масових поховань - свідчили про те, що це була спланована операція.
Вбивства в Сребрениці стали наймасовішою різаниною в Європі після завершення Другої світової війни. Захоплення міста стало останньою військовою перемогою боснійських сербів у кампанії 1992-1995 років. Але з політичної і дипломатичної точки зору ця операція стала для них катастрофою.
Через два місяці авіація НАТО зі схвалення ООН завдала бомбових ударів по позиціях боснійських сербів. Зважаючи на перспективи повної поразки, боснійські серби погодилися на припинення вогню і мирну конференцію в Дейтоні.
8 липня Росія наклала вето на резолюцію Ради Безпеки ООН про визнання різанини в Сребрениці 1995 року геноцидом.
Велика Британія внесла на розгляд цю резолюцію, незважаючи на протест Росії та Китаю.
Проект резолюції зустріли вороже в Сербії. Боснійські серби зверталися з проханням до Росії накласти вето на ухвалення цієї резолюції.
У тексті проекту резолюції, зокрема, містилася фраза: "Визнання трагічних подій у Сребрениці геноцидом є необхідною умовою для примирення".
У 2007 році міжнародний суд ООН виніс вердикт про те, що масові вбивства у Сребрениці були геноцидом.
Суд підтвердив ухвалене в 2004 році рішення Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії, який визнав ці події геноцидом.
