За даними деяких медіа, російський диктатор Володимир Путін може здійснити візит до Туреччини найближчими днями. Зокрема журналісти видання Milliyet звернули увагу, що це буде перша поїздка Путіна в державу, яка є членом НАТО, після того, як РФ розв'язала повномасштабну війну проти України.
Про ймовірний візит йшлося ще на початку серпня, коли після телефонної розмови президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана з Путіним прес-служба турецького лідера повідомила про можливу швидку зустріч лідерів держав. На результативність цієї зустрічі, на мій погляд, впливатимуть попередні домовленості (або ж їхня відсутність) турків, росіян та країн Заходу.
Путін давно хоче, аби Ердоган пішов на нормалізацію відносин з урядом Сирії
Ердоган буде вмовляти Путіна повернутися до Чорноморської зернової ініціативи – "зернової угоди" про постачання збіжжя з портів Великої Одеси. А Путін буде переконувати Ердогана, що це неможливо без поступок в санкційній політиці країн ЄС та НАТО, й проситиме Ердогана, аби він про це домовився.
Другою темою зустрічі, я думаю, буде ситуація в Сирії. Путін давно хоче, аби Ердоган пішов на нормалізацію відносин з урядом Сирії, однак сирійський уряд не хоче цього робити без поступок Туреччини. Зокрема вони вимагають, щоб турецькі війська залишили північну Сирію і, відповідно, після того вони готові говорити про відновлення взаємовідносин та співпрацю.
Для Путіна потрібна ця нормалізація, бо це б була для нього політична перемога у питанні врегулюванні сирійського конфлікту, який тягнеться вже дванадцять років. Ердоган, зі свого боку, не хоче робити це просто так. Він теж хоче поступок з боку Росії. І, очевидно, буде обговорювати з Путіним питання, де РФ може зробити поступку Туреччині: чи на Південному Кавказі за рахунок поступок Вірменії, до чого Путін може схиляти прем’єр-міністра Вірменії, або ж у двосторонній торгівлі та енергетичних проєктах. Ці дві теми, мені здається, будуть головними.
Обидві країни потрібні одна одній. Вони обидві заробляють на своїй співпраці
Чи може Ердоган використати залежність Росії від паралельного імпорту через Туреччину для відновлення "зернової угоди"? У Путіна є аргументи і в Ердогана є аргументи. Це не одностороння залежність. Обидві країни потрібні одна одній. Вони обидві заробляють на своїй співпраці. Очевидно, що вони можуть використовувати взаємозалежність один проти іншого, але це може бути ризиковано. Мені здається, виходячи з риторики Ердогана, він виступає за те, щоб країни ЄС та НАТО пішли на поступки Путіну, послабили санкції і, відповідно, була б відновлена "зернова угода".
Зараз складно сказати, якими можуть бути результати зустрічі. Це може бути промацування ситуації. А, з іншого боку, лідери держав не зустрічаються просто щоб попити чаю. Очевидно, якась робота до цього тривала на інших рівнях, тому не виключено, якщо до цього турки та росіяни щось узгодили разом з країнами Заходу, то на цій зустрічі можна буде фіналізувати домовленості. Якщо ж ні про що не домовилися, то зустріч може бути першою, щоб лідери держав домовилися й віддали решту роботи на нижчий рівень, наприклад, міністерств.
Ілія Куса,аналітик-міжнародник, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього"
