Нічого критично нового після інавгурації Путіна ми не побачимо. Однозначно буде продовження чи, можливо, навіть посилення війни. І точно можна очікувати погіршення стосунків між Росією та глобальним Заходом. При цьому, якщо мова буде йти лише про дипломатичну війну, то це - найкращий варіант.
Адже під час цієї каденції Путіна існує ймовірність й прямого військового зіткнення Росії та НАТО.
Що стосується внутрішньої кухні, то ми зможемо побачити посилення репресій всередині РФ, країна стане ще більш тоталітарною. Цей процес вже розпочався, й він буде продовжуватися та навіть посилиться з нового терміну президентства Путіна.
Наразі є багато інформації стосовно того, що після чергового приходу до влади, Путін замінить міністра оборони - Шойгу. Однак це виключно розбірки між кремлівськими кланами, які ніяк не вплинуть на хід бойових дій, адже рішення стосовно початку війни ухвалював не Шойгу, чи будь-який інший генерал, а саме Путін.
Зараз також триває багато дискусій, чи визнає світ Путіна як президента. Але не варто вважати, що щось кардинально зміниться.
Країни, які підтримують стабільні відносини з РФ, як от частина Африки, Азії, Латинської Америки, продовжать це робити. Вони будуть продовжувати свої політичні, економічні та інші види стосунків на тому рівні, на якому це відбувалося й до інавгурації.
Що стосується країн Заходу, то ми й до цього бачили подвійність, вона і залишиться. У чому це полягає? Країни Заходу не сприймають і не будуть сприймати Путіна як демократично обраного президента Росії. Однак, його й надалі будуть визнавати як державного керівника РФ. І якщо говорити про будь-які перемовини чи домовленості, то до Путіна будуть звертатися, адже саме він представляє свою країну на міжнародній арені.
І тут йдеться не просто про чергову країну з диктатором на чолі, як от Ірак на чолі з Саддамом Хусейном.
Росія - це держава, яка має другий найбільший ядерний потенціал у світі. Тут можна згадати часи Холодної війни. Коли країни Заходу не сприймали політичну ситуацію в СРСР, але водночас, вони визнавали керівництво держави.
Саме з ними проводили будь-які перемовини, підписували домовленості, вели торгівлю тощо.
Те саме ми бачимо зараз. Можемо згадати початок війни, 2022 рік, коли між США та Росією відбувалися перемовини про можливе застосування Москвою тактичної ядерної зброї. Тоді американські офіційні особи брали участь у перемовинах з російськими колегами. Подібний підхід до перемовин може тривати й надалі.
У чому полягає головна проблема Путіна – це відсутність контактів. З початку повномасштабної війни більшість лідерів світу його ігнорують. За цей час він мав контакт лише з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном.
Але ж Росія певним чином діяла на міжнародній арені. Тож продовжить робити це надалі через представників Кремля.
Якщо говорити про закінчення війни в Україні та мирні перемовини, то не варто чекати, що в них особисто будуть брати участь Путін та Зеленський. Цей процес також організують їхні представники. Ми це вже бачили на прикладі перемовин у Стамбулі на початку повномасштабного вторгнення, або під час підписання домовленостей щодо "зернового коридору". Тож, цілком ймовірно, що долю закінчення війни Україна вирішить з Росією не на президентському рівні, а шляхом окремих домовленостей між Києвом, Москвою та посередниками.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"
