Кампанія з позачергових виборів київського мера обіцяє показати перевагу політики над здоровим глуздом. Адже, якщо замислитися, то місце київського міського голови – посада, по суті, господарська, і з погляду здорового глузду в столиці треба вирішувати безліч муніципальних проблем, а не політичних. Проте в реальності все виглядає навпаки: серед кандидатів дуже важко відшукати справжніх господарників.
По суті, вибори мера Києва – це всього лише зменшена копія процесів, що відбуваються на політичній арені України. Відповідно, під час цієї кампанії можна буде, як через збільшувальне скло, розгледіти всі конфлікти між основними політичними гравцями, повторення багатьох недавніх подій і навіть знаки майбутніх.
Особливості виборчої кампанії
Поза сумнівом, головну роль у призначенні позачергових виборів мера Києва відіграла політична сила прем`єра Юлії Тимошенко. БЮТ має кілька цілей: відвернути увагу від критики уряду Тимошенко у зв`язку з 100 днями його діяльності, зайняти важливий плацдарм (Київ) перед президентськими виборами, відпрацювати технологію перевиборів мера перед аналогічними кампаніями в інших містах-мільйонниках – Харкові, Одесі, Сімферополі, Львові, Дніпропетровську. Сьогодні у всіх цих містах крісла під діючими градоначальниками раптово закачалися, причому не без втручання місцевих бютівців. За допомогою масових муніципальних перевиборів БЮТ також хоче одержати додаткове зростання свого рейтингу.
Іншою особливістю виборів є те, що в них з повною яскравістю виявиться очевидний, але на словах прихований конфлікт учасників правлячої коаліції – НУНС і БЮТ. Фактично повторюється чергова історія, коли всупереч дружнім домовленостям двох блоків відбувається відверта боротьба зі спробами зробити один одному підніжку за першої-ліпшої нагоди. Виборцям досі обіцяють, що від НУНС і БЮТ буде єдиний кандидат на виборах мера, але... його все ще немає. Більш того, від БЮТ були названі відразу декілька можливих кандидатів – віце-прем`єр Олександр Турчинов, народні депутати Михайло Поживанов і Микола Томенко. Крім того, розглядається і варіант, коли Юлія Тимошенко робить ставку не на виборах мера, а на створенні своєї більшості в Київській міській раді, після чого через парламент добивається зменшення повноважень столичного градоначальника і одержує повноту влади в Києві. В цьому випадку БЮТові вже не обов`язково висувати свого кандидата, – достатньо підтримати кого-небудь із союзних, але не пов`язаних з НУНС. Наприклад, ставленика Народного блоку Литвина – народного депутата, голову Шевченківської адміністрації Києва Віктора Пилипишина.
При цьому, дуже дивною виглядає позиція НУНС: корисної інформації про можливу кандидатуру – нуль. Реальним претендентом на мерське крісло називають лише лідера «Народної самооборони», міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який сам неодноразово давав приводи запідозрити в наявності у нього мерських амбіцій, – чого вартий хоч би його публічний ляпас діючому столичному градоначальникові Леоніду Черновецькому!
Відсутність помітних активних дій з боку НУНС може свідчити або про підготовку якогось секретного технологічного ходу, або про слабку зацікавленість боротися за крісло мера Києва. Адже очевидно, що і президента, і підтримуючу його НУНС цілком влаштовував Леонід Черновецький, який останнім часом підтримував тісні відносини з головою секретаріату президента Віктором Балогою. Дуже ймовірно, що в секретаріаті й нині головним претендентом на посаду мера столиці бачать саме Черновецького, а тому і не намагаються висувати для нього конкурента. До речі, в одному з останніх виступів Віктор Балога зробив кілька дивних заяв – закликав НУНС і БЮТ підтримати єдиним кандидатом Віталія Кличка. Дивність полягає в тому, що шеф канцелярії президента діє аж надто нелогічно: адже сам президент є почесним головою партії «Наша Україна», а його підопічний фактично позбавляє НУНС можливості зміцнити свою спадаючу популярність серед виборців.
Причина в тому, що Віктора Балогу зараз пов`язують з новим політичним проектом «Єдиний Центр», куди пішли кілька наближених до нього екс-«нашоукраїнців». Враховуючи цей факт, все стає на свої місця. По-перше, Президент Віктор Ющенко поки що не має повної певності в тому, яку політичну силу робити своїм стартовим майданчиком на майбутніх виборах президента. По-друге, досі в його команді немає рішення з приводу того, що робити з головним конкурентом голови держави на виборах президента – Юлією Тимошенко. В зв`язку з цим заклик Віктора Балоги підтримати єдиним кандидатом від коаліції Віталія Кличка – як дрібна палиця в колеса планів Юлії Тимошенко. Показово, що після цього сам український боксер, який раніше асоціювався з «Блоком Кличка» раптово заявив про своє самовисунення. Але розрахунок секретаріату навряд чи будується на чемпіонських титулах людини-бренду Кличка, оскільки складно уявити, за яких умов БЮТ погодився б його підтримати. Такими діями Віктор Балога лише підштовхує БЮТ до висунення власного кандидата, щоб загострити увагу на конфліктах в коаліції, викликати хвилю негативу проти Юлії Тимошенко і кандидата від БЮТ на виборах мера, а також забезпечити перемогу неофіційно підтримуваному діючому мерові Леоніду Черновецькому. А роль офіційних кандидатів, серед яких можуть опинитися і Кличко, і Луценко, швидше за все, буде суто технологічною – відтягнути максимум голосів від бютівського кандидата і забезпечити перемогу Леоніда Черновецького.
Плюси і мінуси кандидатів
Леонід Черновецький сьогодні, мабуть, найекстравагантніший політик України. Народився в Харкові, 56 років. Починав свою кар`єру слідчим прокуратури і навіть написав кандидатську дисертацію «Методика розслідування крадіжок, здійснених посадовцями». Пізніше зайнявся бізнесом, результатом якого стало створення концерну «Правекс», до якого входить «Правекс-банк». У 2006-му був обраний мером Києва.
Парадокс кандидатури Черновецького полягає в тому, що його «мінуси» одночасно є і «плюсами» – все залежить від того, під яким кутом їх розглядати. Перш за все, йдеться про методи його успіху на попередніх виборах, коли його звинувачували в масовому підкупі виборців. Довести в суді ніхто нічого не зміг, хоча сам Черновецький навіть не приховував того, що активно допомагав малоімущим київлянам продуктовими пайками, називаючи свої дії добродійністю.
Серед явних «мінусів» – неадекватність мера (наприклад, заяви про перевірку підлеглих на детекторі брехні, перепалка з Юрієм Луценком щодо вживання наркотиків), форма пояснення під час засідань виконкому або міської ради, що викликає кепкування, а також ризик проведення нових акцій саркастичного змісту на тему його зв`язку з космосом. Очевидно, будуть сильні напади за його зв`язки з євангельською християнською церквою «Посольство Боже», яку очолює чорношкірий іммігрант з Нігерії Сандей Аделаджа. Не виключено, що конкуренти нагадають нинішньому мерові про аферу з нерухомістю відомої в Києві організації «Еліта-центр», рахунки якої розміщувалися в «Правекс-банку». Досі, час від часу, ЗМІ пригадують Черновецькому загадкові ДТП за участю автомобілів концерну «Правекс» і смертельними жертвами серед пішоходів.
Олександр Турчинов – політик-тінь Юлії Тимошенко і найбільш прогнозований кандидат від БЮТ. Час активності Турчинова – передвиборчий період, під час перебування ж у владі він незмінно стає непомітним як хамелеон, змінивши забарвлення. Народився в Дніпропетровську, 44 роки. Кар`єру політика починав в райкомі комсомолу. Впливу досяг завдяки співпраці з Леонідом Кучмою, Павлом Лазаренком, а пізніше разом з Юлією Тимошенко створив партію «Батьківщина». Найвищі посади, які він займав, – голова СБУ і нинішня - першого віце-прем`єра.
Головний «плюс» цього кандидата в наявності за спиною сильної політичної сили – БЮТ, лідер якої до того ж посідає найбільш впливову сьогодні посаду прем`єра. Таким чином, солідна підтримка з боку владного ресурсу йому забезпечена.
«Мінусів» достатньо: Турчинов дуже непублічний політик, має репутацію виконавця волі Тимошенко. Швидше за все, тому він і не запам`ятався під час перебування на високих посадах. Серйозний «мінус» на нинішніх виборах – відсутність практичного досвіду господарювання, обравши його, Київ ризикує одержати людину-маріонетку. Крім того, конкуренти можуть використати вже випробувану на Черновецькому технологію плямування через, нібито, зв`язки з сектантами. Відомо, що Турчинов є пастирем баптистської церкви. Тому не виключений варіант його прямого порівняння з Черновецьким (прихильником іншої нетрадиційної церкви «Посольство Боже»), пригадування йому про подвійне хрещення, а також масові акції православних проти обох церков.
Віталій Кличко – боксер з мандатом депутата Київради. Володар численних чемпіонських титулів останні роки прагне змінити амплуа і стати політиком. Народився в селищі Біловодськ (Киргизстан), 36 років.
2006 року Віталій Кличко посів друге місце на виборах мера, проте в сприйнятті багатьох киян став фактично технологічним кандидатом, який зіграв на протистоянні з діючим мером Олександром Омельченком і, таким чином, забезпечив перемогу Леоніду Черновецькому. Головним «мінусом» його кампанії, очевидно, стане те, що для багатьох виборців він, Віталій, як і раніше залишається переважно улюбленим боксером, ніж політиком. Як і Турчинов, Кличко не має практичного досвіду господарської діяльності, а його обіцянки зробити життя киян кращим сприймаються на рівні популізму. Крім того, Кличкові можуть знову пригадати міфи про кримінальне минуле і наводити докази його знайомств з нечистими на руку людьми.
Юрій Луценко – політик однаково помітний в політичних скандалах незалежно від того, чи перебуває він в опозиції, чи при владі. Народився в Рівному, 43 роки. Його батько, перший секретар Рівненського обласного комітету КПУ, допомагав синові починати політичну кар`єру. У 1991 році Юрій Луценко вступив до Соціалістичної партії, а з середини 90-х посідає різні посади у виконавчій владі. Найбільшого успіху як публічний політик Луценко добивається по партійній лінії, ставши помічником лідера СПУ Олександра Мороза і очоливши праве крило партії, виступаючи за співпрацю з некомуністичною опозицією Леонідові Кучмі. Найвищі посади – двічі міністр внутрішніх справ.
«Плюс» цього кандидата – його впевненість під час політичних дискусій. Луценко з легкістю може висміяти будь-якого суперника. Проте, схоже, ця його особливість служить переважно для того, щоб приховати власні недоліки. Юрій Луценко, по суті, в будь-якій ситуації залишається полум`яним оратором, але успіхами реальної діяльності йому похвалитися важко. Серед реальних вчинків можуть пригадати ляпас Леоніду Черновецькому.
«Мінуси»: Юрієві Луценку можуть пригадати скандал із роздачею нагородних пістолетів політикам і бізнесменам під час роботи міністром внутрішніх справ. Є чимало матеріалів спеціальної слідчої комісії Верховної Ради про справи Луценка на посаді міністра. Фоном до цих фактів можуть стати звинувачення в розвалі міліції, зокрема ДАІ, зростання негативної статистики дорожньо-транспортних пригод із збільшенням кількості випадків зі смертельним результатом.
Віктор Пилипишин – народний депутат України від Блоку Литвина, голова Шевченківської адміністрації Києва. Основний фундатор Блоку Литвина. Народився в селі Равське Львівської області, 46 років.
«Плюс» – імідж господарника. Віктор Пилипишин реально знає проблеми столиці, завдяки керівництву в адміністрації центрального району міста. Що це означає, можна зрозуміти хоч би з того факту, що Шевченківський район за наслідками минулого року дав доходів до бюджету більше, ніж вісімнадцять областей України. Додатковим бонусом Пилипишина є наявність зв`язків з багатьма впливовими бізнесменами, які можуть зробити на нього ставку в процесі виборчої кампанії.
«Мінус» – Блок Литвина не може змагатися щодо впливовістю з такими «зубрами» від політики як БЮТ, НУНС чи Партія регіонів. Водночас не слід скидати з рахунків наявність співпраці між Блоком Литвина і БЮТ. У разі вигідного розкладу Юлія Тимошенко може відмовитися від висунення власного кандидата і підтримати одного з висуванців інших сил. Віктор Пилипишин цілком може ним стати, оскільки БЮТ не має власного кандидата з іміджем міського керівника.
Василь Горбаль – можливий кандидат від Партії регіонів. Народний депутат, бізнесмен, банкір. Народився у Львові, 37 років. До обрання в 2002 році народним депутатом працював на посаді голови правління «Укргазбанку».
Його «плюс», підтримка з боку великої політичної сили – Партії регіонів, – одночасно і «мінус». Адже в Києві «регіоналів» не вшановуватимуть. До того ж Партія регіонів так і не змогла стати ефективною опозицією, тому її шанси захопити владу в Києві дуже слабкі. Можливо, більше користі цьому кандидатові буде у разі самовисунення. Тоді «плюсом» Василя Горбаля може стати його добродійна діяльність у Києві і реноме професійного економіста.
Про проблеми киян Різні люди сьогодні хочуть стати мером Києва. Кажуть, добре, коли є вибір, але в даному випадку згадується інша приказка: на безриб`ї і рак риба. Адже з різноманіття осіб фактично одиниці мають уявлення про те, що на новій посаді доведеться вирішувати безліч господарських питань, які не мають жодного відношення до кольору офіційної української влади або до ідеології лідируючих нині партій і блоків. Але кампанія тільки починається, – тому залишається почекати, чи заговорять претенденти на місце столичного мера про нагальні проблеми киян або ж основний тон в перегонах кандидатів задаватиме популізм.
Володимир Володько
