Англійське слово image різними мовами передається по-різному. Навіть визначення цього поняття значною мірою різниться в залежності від країни (читай – ментальності). Відкрити для порівняння Вікіпедію українською мовою (майже дослівний переклад з російської) і такий же ресурс польською. Для українця пояснюється, що імідж — це штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об`єкту, особливо особи. Причому, цей образ формується у громадській чи індивідуальній свідомості засобами масової інформації і психологічного впливу. Автори статті у Вікіпедії наполягають, що імідж створюється з метою формування у масовій свідомості конкретного відношення до об’єкту. Тобто насправді я бридка й зелена, але ти думай, що біла й пухнаста, бо так треба думати… Бо я хочу, щоби ти так думав.
Натомість, у польськомовній Вікіпедії зазначається, що візерунок (тут поляки, як і в багатьох інших випадках знайшли «своє» слово, щоб не дублювати англійського) — це відображення, портрет, уявлення, який є (увага!) результатом суб’єктивного сприйняття особи або речі автором того зображення.
На перший погляд, різниця невелика, однак захована вона в суті — в одному випадку це таблетка, яку нам пропонують (чи навіть спонукають) ковтнути, в іншому ж передбачається наша участь, наше сприйняття, наші висновки.
Пригляньмося ближче до створення цього візерунку в Польщі настільки, наскільки дозволить майже п’ятирічний досвід спостереження не зовсім збоку і не до кінця зсередини.
Від початків незалежності Польщі (понад 90 років) державні структури приділяють значну увагу і ретельно працюють над створенням та підтримкою позитивного іміджу своєї держави за кордоном. Одразу застерігаю, якщо хтось спитає, які ж конкретні результати цієї тривалої роботи, я не матиму що сказати. Бо як можна оцінити, скільки негативних статей не було надруковано, скільки книжок, у яких описуються злочини поляків під час війни (і не тільки), не було випущено, скількох анекдотів про злодюжок не було створено і сотні разів переказано з уст в уста, скільки разів не вжито звороту «ти — поляку» зі зневагою в голосі… Можна лише побачити те, що бачимо сьогодні — візерунок Польщі вже не є тим стереотипним, яким був (переважно в сусідніх країнах) ще на початку 90-их років, коли пересічний поляк асоціювався виключно з турецькими джинсами і помадою, яку в нього можна було купити, їздив той поляк тільки «малюхом» (братом нашого горбатого «запорожця»), доверху завантаженим українськими яйцями, часто скуповував у львівських ювелірних магазинах золоті вироби і часом ковтав їх, щоби так перевезти через кордон і не віддати пильній митниці.
Сьогодні Польща (чи не єдина в Євросоюзі) пережила фінансову кризу без значних негативних наслідків для своєї економіки, сьогодні глядачі телеканалу CNN в Німеччині, Великобританії і Франції вважають, що Польща є однією з європейських країн, які найшвидше розвиваються, привабливим місцем для туристичних подорожей і інвестицій (!). Сьогодні в керівних європейських структурах працює близько 600 поляків, а Єжи Бузек є Президентом Європейського парламенту. Сьогодні польська діаспора гуртом приходить голосувати на вибори у закордонних виборчих округах, при тому, що відстані до виборчих скриньок часто-густо вимірюються сотнями кілометрів. Поляки активно голосують навіть під пальмами — на відомих курортах, куди вони виїжджають цілими родинами відпочивати. Саме ця робота зі створення позитивного візерунку Польщі у світі змусила замислитися не лише громадян країни, де розповідають про теперішню Польщу, її досягнення в галузі економіки, науки, культури, але й переоцінити самими поляками бачення себе в сучасному світі. Тут пройшла перевірку практикою старовинна мудрість — ніхто не поважатиме тебе, якщо сам себе не поважатимеш.
Робота з формування такого позитивного візерунку Польщі у світі ведеться багатопланово, але основну роль у цьому процесі відіграє дипломатична діяльність Міністерства закордонних справ Республіки Польща, зокрема, через цілу мережу програм і заходів.
Найновіші з таких програм: Східне партнерство (польсько-шведський проект, скерований на зміцнення співпраці ЄС зі східними сусідніми державами) та Польська допомога (проект, який передбачає допомогу країнам, що розвиваються, у їх прогресі, а також підтримку в галузі розбудови та зміцнення демократії, моніторування і оцінку ситуації з дотримання прав людини і основних свобод громадянина, зміцнення незалежності інституцій громадянського суспільства).
У МЗС спеціально створено Департамент публічної дипломатії і культури, головним завданням якого є підтримка заходів та матеріалів, які промують Польщу за кордоном. Лише для прикладу, річний бюджет цього одного департаменту складає приблизно 18 000 000 ам. дол. На веб-сторінці Сейму РП можна побачити, що МЗС, Міністерство культури і Міністерство економіки виділяють щороку значні суми на промоційні проекти. Кошти призначаються на діяльність у Польщі та за кордоном. Частина грошей відразу надається закордонним дипломатичним установам, серед яких не лише посольства і консульства, але й Польські інститути (їх у світі 20). Кожного року МЗС визначає провідну тему, над якою працюватимуть наступного року. Наприклад, 2009 року пріоритетом була 20-а річниця «Солідарності», у 2010 р. — творчість Ф.Шопена. Усі промоційні проекти, які будуть реалізовувати протягом року дипломатичні представництва, повинні бути певним чином пов’язані з провідною темою року. Так, поступово, протягом кількох чи навіть кільканадцяти років, Польща показується за кордоном зі всіх боків (історія, культура, економіка). А твори польських класиків і сучасних майстрів слова книжка за книжкою перекладаються всіма мовами світу і стають надбанням інших культур. Міцкевич, Словацький, Ґрохоля і Стасюк починають говорити українською, французькою, корейською і угорською, навіть якщо вони свого часу таким не грішили. Причому, не всі відразу, і не всіма мовами підряд. Експерти оцінюють і пропонують, кого перекладати в тій чи іншій країні, говорячи жорсткою мовою економіки — що сьогодні тут буде купуватися.
Обов’язковим стабільним проектом, який щороку фінансується з коштів МЗС Польщі на промоційну діяльність, є навчальні візити. У цьому напрямку МЗС має підписані відповідні угоди з установами та інституціями, через які й реалізовуються ідеї. Журналістів, експертів і науковців із різних країн світу запрошують до Польщі (переважно на три дні). Довелося вже не раз зустрічатися з українськими гостями у Варшаві, чути про їхні поїздки до інших польських міст. Запрошені мають можливість не лише ближче познайомитися з країною, про яку пишуть, яка є предметом їхнього дослідження чи зацікавлення, вони також зустрічаються як із представниками польської влади, так і зі своїми колегами по фаху.
Через установи, з якими підписано угоди, МЗС долучається до організації поїздок іноземців-вихідців з Польщі на землі їхніх батьків і дідів, до колишніх концентраційних таборів, які волею обставин були створені на польській території, і де знищували представників усіх народів і релігій. До речі (що вже не знаходиться в компетенції МЗС, але суворо дотримується), тут навіть не може бути мови, щоби, наприклад, до Холма (як сьогодні до Львова, Кам’янця-Подільського чи Кременця) приїхав гід-екскурсовод зі Львова зі своєю групою і ходив по місту — розповідав, як перший український король Данило Галицький збудував тут у ХІІІ ст. свою фортецю, що це була столиця Галицько-Волинського князівства, яке в період свого розквіту і найбільшої сили простягалося від Вісли аж до Дніпра.
МЗС через установи і інституції, з якими тісно співпрацює, дуже активно займається роботою з молоддю, маючи свідомість, що молодь не знаходиться (але могла би, якщо не звернути уваги) під впливом стереотипів їхніх предків, які мають негативні спогади з часів перебування на території Польщі. Тому молодим гостям з-за кордону показують також сьогоднішню Польщу, її здобутки і демократичні засади.
Як видно, Міністерство закордонних справ сприймає навчальні візити і ознайомлювальні поїздки як основу роботи по створенню позитивного візерунку своєї держави у світі. Журналісти повертаються до своєї країни і захоплено пишуть про те, що вони побачили на власні очі — не про те, що їм передано в офіційному прес-релізі. З’являються книжки спогадів, путівники, в яких, якщо і згадується історія Польщі, то показано головні позитивні віхи її багатовікового формування. Повернувшись із такого навчального візиту, експерти продовжують підтримувати тісні ділові і дружні контакти зі своїми колегами з Польщі вже без допомоги МЗС. У разі потреби вони отримують від своїх друзів найсвіжішу об’єктивну інформацію про ті чи інші події, а не користуються виключно інформаційними повідомленнями, створеними тими чи іншими (незалежними чи не дуже) агентствами.
Ще одним стабільним проектом, на який щороку обов’язково виділяються кошти, є забезпечення безперебійної діяльності Інтернет-ресурсів МЗС (у тому числі посольств і консульств, Польських інститутів). Як можна переконатися на прикладі сторінки самого МЗС або будь-якого з польських посольств у світі, коштів на це не шкодують. З підбору, наповнення і розміщення матеріалів видно, що кожною сторінкою займаються фахівці. Уся інформація (крім поточних новин, які автоматично подаються з Варшави англійською мовою) перекладена мовою країни, в якій знаходиться дипломатичне представництво, причому видно, що робив це носій мови, а не поляк, який дуже добре вивчив, наприклад, китайську.
Звернути увагу лише на промоційну сторінку www.poland.gov.pl, яка діє польською і ще вісьмома найуживанішими мовами світу. Тут є все, що може цікавити іноземця (у тому числі й дітей) про Польщу. Працюючи над вдосконаленням або зміною (як вдалося зауважити, кожні три роки) вигляду сторінки МЗС та супутніх порталів, поляки притримуються переконання, що це не настільки великі кошти і настільки великий удар по іміджу Польщі міг би бути в разі занедбування, що вони ніколи не заощаджують на фінансах для Інтернет-сторінок МЗС і представництв у світі. Сьогодні, в добу Інтернету, веб-сторінка міністерства чи представництва є обличчям держави вдома чи у країні перебування.
Якщо відійти зовсім трохи від загальнодержавних справ, то хотілося б зазначити, що на сьогодні у Польщі кожне село і кожна школа мають свою сторінку у світовій мережі. Цікаво би знайти… Але ні, це не предмет нашого дослідження. Нехай собі моя школа спокійно спить на літніх канікулах. А в Польщі у період літніх та зимових канікул у школах за кошти органів місцевого самоврядування організовують безкоштовні акції «Літо в місті» та «Зима у місті», де діти можуть приходити (якщо батьки працюють, а до дідуся з бабусею в село немає можливості поїхати) на цікаві заняття, походи в кіно, театр, на екскурсії по місту, до басейну, до зоопарку, до пожежників, до поліції та інших важливих міських служб. Дітей двічі на день годують і забезпечують безкоштовним проїздом у громадському транспорті. Але, здається, ми вже зовсім відхилилися від курсу на візерунок держави у світі.
Побіжно треба згадати також про дрібну іміджеву продукцію та інші промоційні матеріали, які, образно кажучи, цілими вантажівками відправляють до дипломатичних представництв. А якщо у цифрах, то за рік такої продукції до посольств, консульств і Польських інститутів можуть вислати навіть пару сотень тонн. Тут маються на увазі кулькові ручки, календарі, записники, компакт-диски, ялинкові прикраси, кераміка, пристрої USB, афіші, інформаційні проспекти, горнята, магніти на холодильник та мільйон всього іншого з польською символікою, що тільки можна собі уявити як дрібний подарунок, який до нічого не зобов’язує, а є милою згадкою і інформацією про сусідню (чи далеку) державу Польща. Якщо дипломат чи співробітник польської культурної установи за кордоном дарує керамічні вироби чи шовкові хустки, розписані майстрами вручну, ялинкові прикраси та інші твори декоративно-прикладного мистецтва, то до виробу завжди долучено картку з короткою інформацією про багату історію закладу, в якому виконаний продукт, чи історію використаних узорів та ін., щоби обдарованій людині показати багатство традицій польської культури і мистецьку цінність отриманого подарунку.
Найбільш класичною і дієвою інституцією просування польської культури за кордоном залишаються Польські інститути, діяльністю яких керує також МЗС. На сьогодні їх є 20. У кожному такому інституті працює по 6-8 осіб, серед яких обов’язково є науковий експерт, делегований із Польщі, та 2-3 місцевих експертів, які професійно володіють мовою та знають ситуацію в країні перебування, мають налагоджені контакти в місцевих культурних середовищах. До роботи в таких установах завжди запрошують фанатів своєї справи. Вони повинні добре знати мистецькі кола країни, в якій працюють, відмінно знати і любити свою культуру, щоби могти іншим представити її так, щоби людина, якщо не відразу закохалася, то обов’язково щоб зацікавилася і хотіла більше дізнатися про країну Польща.
Польські інститути збирають навколо себе «приятелів» серед студентів і викладачів факультетів полоністики та славістики вищих навчальних закладів, організовують приїзди та лекції (майстер-класи та ін.) польських науковців до країни перебування, щоби іноземна молодь могла спілкуватися з відомими науковцями, мистцями, експертами з різних галузей економіки та суспільного життя Польщі, а ті, у свою чергу, щоби залишили свій слід у процесі виховання тієї молоді.
Крім МЗС, підтримку Польським інститутам у світі надають інституції культури, які займаються міжнародною співпрацею, зокрема, Польський інститут кіномистецтва, Інститут книжки, Театральний інститут, Національний інститут Ф.Шопена, Інститут Адама Міцкевича, Міжнародний центр культури у Кракові, Польське агентство інформації та закордонних інвестицій, Польська туристична організація (нещодавно розпочала кампанію просування Польщі в CNN) та інші. Тут уже йдеться про комплексний підхід до просування польської культури за кордоном. Адже експерти вважають, що 90% промоції держави проходить саме через культуру, і вже лише решта 10% — через засоби масової інформації та інше.
Про роботу Інституту Адама Міцкевича, який почав працювати у 2000 р. в результаті домовленості між Міністерством закордонних справ та Міністерством культури і національної спадщини Польщі, можна і варто написати окрему книжку, яку без перебільшення годилося б назвати «Підручник з успішної промоції Польщі за кордоном». Дотепер, тобто, за десять років діяльності, він реалізував близько 3 тисяч проектів (сезони і фестивалі польської культури, фільми, виставки, концерти) у 25-и країнах. На переконання організаторів (МЗС та МКіНС) та запального керівника Інституту А.Міцкевича Павла Поторочина, культурна дипломатія є відносно недорогим задоволенням, але приносить фантастичні результати — як економічні прибутки, так і політичні дивіденди. Якщо ж до роботи такої інституції долучити зусилля вітчизняних туроператорів, то успіх проекту під назвою «позитивний імідж нашої країни у світі» гарантований. Поряд із культурними заходами, зазначу лише, що Інтернет-сторінку Інституту Адама Міцкевича відвідує 15 тисяч осіб щодня (4 млн. на рік).
Інститут книжки, про роботу якого згадувалося вище, спонсорує переклад і видавництво вітчизняної літератури іноземними мовами. Інститут оплачує поїздки видавців і перекладачів до Польщі, німецькою та англійською мовами видає каталог «Нові книжки з Польщі», а також адмініструє Перекладацьку програму, метою якої є заохочення і фінансова підтримка перекладів польської літератури іноземними мовами. Результатом роботи Інституту на сьогодні є видання сотень найменувань книжок у світі, найбільше — в сусідніх із Польщею країнах.
Польські інституції та урядові організації, які займаються культурою, ведуть цілий ряд проектів, які опосередковано чи безпосередньо пов’язані з просуванням польської культури у світі. Так, наприклад, щороку Міністр закордонних справ Польщі вручає кільком вибраним іноземним науковцям, літераторам, реставраторам, культурним діячам дипломи за просування Польщі у світі та збереження польської культурної спадщини. Встановлено також нагороди за кращу статтю, книжку, художній твір про Польщу та двосторонні відносини (наприклад, українсько-польські). Відбувається Конкурс імені Єжи Ґедройця, в якому беруть участь наукові роботи на польську тематику або про двосторонні відносини.
Національний центр культури у Варшаві цього року закінчив уже дев’ятий тур стипендійної програми Міністра культури «Ґауде полонія», в якій щороку беруть участь сорок молодих науковців і мистців із сусідніх країн — Білорусь, Вірменія, Росія, Казахстан, (а переважно з України). Молоді (до 45 років) стипендисти проводять пів року в Польщі у різних культурно-мистецьких осередках, де під керівництвом досвідчених майстрів слова, пензля, долота і інших мистецьких знарядь праці реалізовують обраний проект. Така програма не лише дозволяє молодим талантам втілити свою мрію, свій творчий задум, але також гарантує налагодження тісних дружніх контактів, завдяки яким потім (уже без участі офіційних структур, або під їхнім почесним патронатом) відбуваються міжнародні фестивалі, конкурси, концерти, на яких Польща має можливість представити свою сучасну культуру.
Польща значну увагу приділяє музейній справі, яку хоче підняти до рівня Західної Європи, США, Канади, Австралії та Японії, де музеї вважаються символами культурного та інтелектуального розвитку суспільства. Щоби об’єднати зусилля різних музейних та виставкових інституцій, кілька років тому Польща долучилася до проведення щорічної загальноєвропейської Ночі музеїв, коли останні відкриті в одну з травневих ночей від 18-19.00 до 01.00 (галереї – до 03.00) для безкоштовного відвідування зацікавленими. Силами міст організовується також безкоштовне транспортування відвідувачів громадським транспортом до музеїв, виставок і галерей (заздалегідь визначено маршрути, роздруковано схеми руху з програмою Ночі музеїв). Особисто мені вдалося взяти участь у п’яти таких ночах (із семи, що відбулися). Про них можна розказувати безперестанку. Хочеться тільки коротко згадати про транспорт. Місто забезпечує акцію сучасними автобусами, а Товариство любителів міського транспорту вивозить на дороги з музейних складів автобуси і трамваї з початку і середини минулого століття. Вони, як і їх сучасні відповідники, трудяться цілу ніч на визначених маршрутах, перевозячи бажаючих від музею до музею. Найбільші черги, звичайно, завжди стоять там, куди повинен незабаром під’їхати славний «огірок» — так називають через їхній вигляд і місткість автобуси з середини ХХ століття. Водії та кондуктори в таких автобусах на прохання пасажирів охоче розповідають про історію їхнього «залізного друга», на якому маршруті він колись працював, як був врятований від переплавки на метал і відновлений руками самих любителів міського транспорту.
Сухі статистичні дані переконливо свідчать, що зацікавленість іноземних туристів Польщею прогресивно зростає з року на рік. Виявляється, для японських і канадських туристів Польща сьогодні складає фрагмент ширшої історичної та тотожної системи. Траси цих туристів, як показують дослідження, ведуть через Відень, Прагу, Будапешт, Краків і щоразу частіше — Львів. Чи є тут заслуга діяльності згаданих вище інституцій? Ніхто шляхом математичних обчислень не довів…
Така значна увага в цій статті була приділена промоції країни через культуру з огляду на те, що, як зазначалося вище, вона (культура) є найкращим посередником і мостом між різними народами і державами. Заради справедливості треба також сказати про інші шляхи формування позитивного візерунку Польщі у світі, яким теж приділяється значна увага як Міністерством закордонних справ, так і культурними установами та інституціями.
Зупинимося на засобах масової інформації, які в Польщі називаються просто і всеохоплююче — медіа. Декому, можливо, буде цікаво довідатися, що словом «медіа» поляки окреслюють також комунальні вигоди: кабельне телебачення, телефон, Інтернет, домофон. Так от, загальнопольське громадське радіо має у своєму складі редакцію для закордоння, яка готує передачі сімома мовами (польською, англійською, німецькою, білоруською, російською, гебрайською та українською). Передачі виходять на хвилях популярних у цих країнах радіоканалів. Розповідають іноземним слухачам про головні політичні, економічні та культурні події в Польщі, важливі двосторонні візити, життя відповідної національної меншини. Фінансує проект також МЗС.
Особливу увагу Польща приділяє формуванню свого позитивного іміджу з залученням інтернаціональних телекомунікаційних мереж.
Телебачення CNN International, починаючи від 2008 року, підготувало 3 програми, які мали на меті представлення Польщі як країни, привабливої для туристів та закордонних інвестицій.
Перший цикл репортажів про Польщу мав назву «Eye on Poland» («Погляд на Польщу»). Протягом одного тижня глядачі телеканалу мали можливість дивитися репортажі про Польщу в період перемін, підготовлені журналістами CNN. Додатково від понеділка до п’ятниці повідомлення безпосередньо з Польщі надавала популярна журналістка Фіонула Свіні. Серія програм представила Польщу у різноманітних аспектах життя: від політики та економіки до поп-культури і мистецтва.
Крім того, Міністерство закордонних справ Польщі, Польська туристична організації, Польське агентство інформації і закордонних інвестицій та авіаперевізник LOT інвестували 600 тис. дол. США у 635 передач реклам про Польщу як динамічну країну, де можна розвивати свій бізнес і гарно проводити дозвілля.
Польські експерти оцінили цю ініціативу максимально позитивно, наголошуючи, що Польщу почали визнавати частиною демократичного, розвиненого, високоцивілізованого світу.
У 2009 році телебачення CNN представило черговий цикл програм The New Poland, підготовлених з нагоди 20-ої річниці розпаду комунізму, які показують шлях Польщі до перелому у 1989 році та польські досягнення за минуле двадцятиліття. Репортер Фіонула Свіні інформувала про урочистості і заходи з цієї нагоди, а журналіст Фредерік Плайтген показав у серії репортажів зміни від 1989 року у політиці, суспільстві, економіці і культурному житті Польщі.
Кульмінаційним пунктом циклу стала документальна програма «Autumn of Change» («Осінь зміни»), трансляція якої відбулася у 20-у річницю виборів до Сейму, що закінчилися перемогою «Солідарності». Ця передача нагадала про найважливіші події, які призвели до краху комунізму у 1989 році.
Дослідження, проведені на глядачах CNN у Великобританії, Німеччині і Франції, показують, що кампанія досягла поставленої мети. Респонденти вважають, що Польща має багату культуру (66% випадкових глядачів CNN та 75% анкетованих, які дивилися реклами про Польщу), винятковий імідж (відповідно 50% і 62%), є однією з країн Європи, що найшвидше розвиваються, (49% і 57%), привабливим місцем для проведення відпустки (48% і 60%), а також пропонує цікаві інвестиційні можливості (42% і 56%). Трансляція реклам також спонукала глядачів до відвідування Польщі. 58% глядачів CNN, які переглянули реклами, заявили про бажання приїзду до Польщі.
Цього року CNN підготувало серію програм «World One», яка представила Польщу як країну, що має вплив на долю Європи. Журналісти телебачення, як і попереднього року, показали найбільші міста Польщі, заохочуючи до відвідання та інвестування у країну. Крім того, згадується, що Польща належить до держав, які пережили світову економічну кризу з цілком позитивними результатами. Репортерів зацікавив стан підготовки Польщі до проведення Чемпіонату Європи у 2012 році. Розповідається про повернення поляків, які залишили країну після вступу Польщі до Європейського Союзу у 2004 році. Окрему увагу присвячено спеціальним програмам уряду для заохочення повернення своїх громадян, які колись виїхали на заробітки до країн Західної Європи. У фільмі CNN ще раз наголошено, що для польської молоді відчинені всі європейські двері. Молоді люди повинні поїхати у світ, подивитися, як живуть і працюють інші, здобути освіту, знання, досвід і повернутися до Польщі, де на них чекають, де потрібен їхній розум і руки для розбудови рідної країни, для її виведення на вищий рівень.
За дослідженнями самого телеканалу, прагнення відвідати Польщу протягом найближчих двох років завдяки цим програмам та рекламним роликам може збільшитись навіть удвічі.
Зовсім окремої книжки заслуговує розповідь про досвід Польської держави з підтримки своєї національної меншини. Зміна державного устрою в 1989 р. призвела до зміни політики щодо полонії (польської діаспори) та поляків за кордоном. Вибраний у вільних виборах Сенат Республіки Польща, базуючись на традиціях міжвоєнного періоду, взяв на себе опіку над поляками, які живуть у діаспорі. У ті часи найважливішим завданням була відбудова довіри незалежницької еміграції до польської влади. Ішлося про ліквідування поділу, який виник між країною, керованою попередньо комуністами, та еміграцією на Заході, а також опікування поляками, які залишилися на території СРСР. Відроджений Сенат РП використав у цій діяльності перевірені протягом міжвоєнних двадцяти років засоби. Опіку над полонією від імені Сенату взяли на себе Маршал Сенату та Комісія у справах еміграції та зв’язку з поляками за кордоном.
Починаючи з 1990 р., опіка над діаспорою носить також фінансовий характер. Ця конкретна допомога реалізовується при посередництві неурядових організацій. Гроші щорічно гарантуються в бюджеті Канцелярії Сенату. З роками ці кошти значним чином зросли. Визначено процедури їх виділення. У засіданнях Комплексу полонійних фінансів беруть участь представники Міністерства закордонних справ, Міністерства національної освіти, Міністерства культури і національної спадщини та Міністерства науки і вищого шкільництва.
Відзнаючи важливу роль ЗМІ в інтеграції полонійних середовищ та просуванні польської культури, Сенат фінансово підтримує діяльність багатьох полонійних редакцій газет, радіо, телебачення та Інтернет-видань.
Фінанси виділяються також на освітні цілі, а саме, на підтримку розвитку полонійної і польської освіти за кордоном, особливо, через популяризацію навчання польської мови та рідних предметів. На реалізацію освітніх завдань призначається приблизно 35% всього бюджету на полонію та поляків за кордоном. Протягом багатьох років підтримка розвитку освіти і науки вважається найважливішим завданням, яке визначає Сенат для організацій, що співпрацюють із полонією.
Вважається, що польська діаспора у світі є реальним і потужним промотором інтересів Польщі, а отже, сприяє формуванню того ж позитивного візерунку держави за кордоном.
Хто бачив ажурні ловицькі витинанки; делікатні курпьовські мережива, що здається зіткані з мільйона тоненьких ниточок; багаті краківські вишиванки, що грають усіма барвами веселки; строкату опольську кераміку, розмальовану як барвистий килим, той розуміє, що візерунок складається з сили-силенної дрібних деталей. Якщо забути вирізати один отвір у витинанці — вона втрачає симетричність, якщо пропустити в мереживі одну маленьку петельку — воно розпуститься, якщо у вишиванці покласти один ряд стібків не в той бік — вона втратить свою привабливість, якщо недогледіти якогось кольору при оздоблюванні кераміки — весь виріб зблякне. Так і візерунок держави у світі складається з мільйона нюансів, кожен з яких дуже важливий для створення єдиної стрункої палітри.
Людмила Бублик
