«На відзначення 23-річниці виведення радянських військ з Афганістану, 15 лютого ветерани-афганці ще з 8.00 зібралися біля пам`ятника воїнам-інтернаціоналістам Києві. Проте підійти до монумента їм не вдавалося, адже шлях перегородила металева огорожа і співробітники охорони Януковича. У результаті воїнам-афганцям довелося близько 1,5 години стояти на морозі, чекаючи появи глави держави, який затримувався. Ветерани вишикувалися приблизно у 50 м від пам`ятника. Коли приїхав Янукович, вони по команді командирів розвернулися до Президента спинами».
«Ми повернулися спиною до влади, до системи, яка існує 20 років по відношенню до нас, яка повернулася до нас спиною, до всіх ветеранів і систематично порушує свої зобов’язання перед ними»... ( З інформаційної хроніки 15 лютого 2012 року)
Не можу бути байдужим до афганської теми, тому що з тієї війни я прийшов інвалідом і залишився зі своїми проблемами наодинці.
Я повернувся до України у 1988 році - після піврічного лікування в різних госпіталях тодішнього Радянського Союзу. Можу сказати не кривлячи душею, що медична допомога надавалась на належному рівні. Мені ампутували обидві ноги в Кандагарському військовому госпіталі, в Кабулі рятували життя (я мав відкриті поранення живота) і в Москві робили декілька складних операцій черевної порожнини. Ходити я вчився заново.
Отож, чи потрібні пільги афганцям, чорнобильцям, ветеранам та інвалідам Великої Вітчизняної війни? Прочитав статтю Михайла Дубинянського «Гроздья Гнева».Цитата з неї: «Они гордятся тем, что воевали за Империю Зла, пытаясь покорить чужой народ. Они хотят, чтобы независимая Украина платила им за служение рухнувшей Империи. Кто же они, эти дремучие "совки", сидящие на шее у трудолюбивых украинских налогоплательщиков?"
Так от що я Вам, шановні журналісти, які пишуть статті в стилі а ля Дубинянський, скажу: ми не дрімучі совки, а такі самі платники податків, батьки і діди яких будували заводи і фабрики не для того, щоб віддати їх за безцінь тим, хто вас використовує як дешеве м`ясо для написання таких статей. Але бог вам суддя, у кожного є своя думка і кожен має право її висловити.
Так от про пільги... Вважаю за потрібне замінити їх грошовою компенсацією. Компенсація грошима вигідна на транспорті, у сфері комунальних послуг, а головне, вона вигідніша самим пільговикам. Я не є прихильником того, щоб нормальна здорова людина користувалася будь-якими пільгами, і хто мене добре знає, то може сказати, що я ніколи не використовував свій соціальний статус заради вирішення будь-якої проблеми.
Влада рапортує, що кілька років пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу надаються готівкою на підставі рішень місцевих органів влади. Таке право задеклароване у Бюджетному кодексі України. Але, зі слів ветеранів-афганців, які живуть у маленьких селищах, селах, вони не отримують ніяких грошових компенсацій. Натомість ті, хто проживають у містах, користуюся пільгами при оплаті за комунальні послуги, за проїзд у громадському транспорті. Несправедливість можна ліквідувати, замінивши пільги, які є лише на папері, конкретними грішми. Заміну, як мені думається, треба проводити виключно на основі заяв. Комусь заміна пільг грошима здасться вигідною, комусь - ні.
Прочитавши мої думки, дехто скаже, як і автор статті "Гроздья гнева", що держава ледь в змозі виплатити пенсії пенсіонерам. То хочу вам на те сказати, що при нормальному та розумному підході до будь-яких соціальних виплат та скорочення витрат на різного роду забаганки чиновників можна відрегулювати і такий механізм. Я розумію, що грошова компенсація пільг не вирішить автоматично проблеми соціальної підтримки населення. Як на мене, пріоритетом все ж таки у цьому напрямку є унормування надання пільг та проведення тотального переобліку тих самих афганців, чорнобильців, інвалідів. Бо скільки є таких випадків, що депутат, чи інший чиновник полетів з робочим візитом до Косово провідати миротворців і отримав статус ветерана бойових дій. Отож, потрібно на рівні держави провести переоблік і покладатися при цьому не лише на Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) , які ніким не контрольовані і надають групи інвалідності за хабарі, а потрібно на рівні держави створити більш контрольовані і прозорі інституції, які б стали своєрідним ситом для тих, хто "примазується". Але для того, щоб все це впровадити в дію, необхідно, щоб кожен з нас був не байдужий до процесів в Україні, у тому числі і політичних... Я сам не збираюсь стояти осторонь.
Щиро бажаю всім воїнам-інтернаціоналістам, ветеранам та їхнім близьким міцного здоров`я і добра, тепла і взаєморозуміння. Наш з вами обов`язок – зробити все можливе, щоб подібне до афганського кровопролиття ніколи більше не повторилося, а повсякденне життя як для воїнів-інтернаціоналістів, так і всіх жителів нашої України ставало кращим.
Богдан Романовський, ветеран афганської війни, кавалер ордена «Червоної Зірки», медалі «За бойові заслуги»
