Сьогодні «спецагент» Забзалюк і бютівська команда передали скандальні 3,6 мільйона гривень Центру дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку лікарні «Охматдит».

Цю акцію можна сприйняти по-різному, і дехто каже, що це чистої води бютівський піар. Я бачила, як все відбувалося, на власні очі. Дифірамби Кожем`якіна “мужньому” Забзалюку, можливо, були і недоречними. Від ситуації інколи віддавало легким цинізмом. Свою лепту внесли і журналісти: мовляв, чому тільки 450 тисяч доларів, а де решта? Тобто ще 50 тисяч доларів, які нібито Роман Забзалюк отримував як зарплату від Рибакова. Панове бютівці розцінили такі запитання, як провокаційні. І натомість, щоб відповісти якось спокійно чи взагалі промовчати, вони почали відповідати запитанням на запитання зі сварливим тоном: “А у вас є свої діти? Вони онкохворі? Так отож...”

Можна також дискутувати на тему білих плям у самому “тушкованому” скандалі і чистоти цих грошей, та мова не про те. Бютівці точно зробили хорошу справу — нагадали всім, зокрема владі, що в Україні є онкохворі діти і що їм потрібне лікування, яке держава забезпечує тільки частково (десь сорок відсотків від потрібного). А деякі медикаменти, як стверджують у Центрі, взагалі не закуповуються ні за тендерами МОЗ України, ні лікарнею, тому забезпечення ними хворих дітей покладається на їхніх батьків та на спонсорів.

Центр дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку «Охматдиту» є єдиною установою в країні, де проводяться трансплантації кісткового мозку від донорів — рідних братів і сестер маленьких пацієнтів.

Найчастіше, ніхто з нас, чиї діти, слава Богу, здорові, не задумується, як жити тим, у кого все-таки маля хворе? Звідки, наприклад, молодій мамі трьох дітей Тетяні з Харкова з середнім достатком взяти 2,4 тисячі щодня на одну ампулу препарату Граноцит для її півторарічного сина? Граноцит треба колоти щоденно протягом двадцяти днів. Це тільки один препарат, як правило, він приймається в комплексі інших, не менш дешевих. Це тільки перший курс, а їх може бути кілька. А в неї ще двійко діток, яких треба годувати...

Чи ось 17-річному Антону незабаром потрібно робити пересадку кісткового мозку, яка коштує більше десяти тисяч доларів.

Чи ось ще одна жінка Ніна - п`ять місяців лікувала свою п`ятирічну доньку в Центрі...

В усіх них, крім хвороби, є й інші спільності. У кожного з них немає потрібних коштів для лікування, кожен з них прибув з регіону, де їм довго не могли встановити діагноз. Ніна каже, що за той місяць, поки дитині встановлювали діагноз, вона “повністю проросла пухлиною”.

Той факт, що держава не закуповує в потрібній кількості ліки чи взагалі їх не закуповує, говорить сам за себе. Хіба МОЗ не знає, що потрібно онкохворим, хіба не знає про це прем`єр-міністр Азаров, хіба не знає Янукович?! Звичайно, знають. Але, судячи з того, як Президент дбає про власний комфорт на землі й в повітрі, йому не до онкохворих.

Отож, онкохворі, які видужують, роблять це не завдяки, а всупереч. І всупереч недофінансуванню державою онкохворі отримують потрібні їм ліки. 80 відсотків хворих Центру таки виживають. У Центрі функціонує так звана Опікунська рада. Саме вона шукає всіма мислимими і немислимими силами кошти на ліки для дітей.

Коли бютівці сказали, що передадуть скандальні гроші хворим дітям, то одна членкиня Ради задзвонила до них з проханням, аби гроші потрапили «Охматдит». Так склалося, що я особисто знаю цю пані й можу не сумніватися в її щирості. Вона дуже давно допомагає хворим на рак дітям. Раніше була волонтером в Інституті раку, потім заввідділом Центру запросила жінку сюди. Благодійниця - дружина відомого діяча, тому категорично відмовляється називати своє ім`я,  дуже не хоче публічності. Щодня після своєї основної роботи приходить у Центр. “Ми разом з батьками даємо життя хворим діткам і ховаємо їх, якщо приходить момент. Ми для них, як ченці, які покликані служити людям. І ми для них служимо так, як можемо”, — каже благодійниця про себе і про своїх колег з Опікунської ради.

Ще я з дивом дізналася, що серед Опікунської ради є нардеп від БЮТ. Це молодий чоловік, який абсолютно не публічна особа в “Батьківщині”. Я пригадала його - він був на суді в Тимошенко. І навіть там себе поводив по-іншому, ніж його колеги... Його знайомство з благодійницею почалося з того, як він кілька років тому переказав 43 тисячі євро для однієї хворої дитини, яка потребувала операції у ФРН. Німці було відмовилися від тих грошей через те, що вони не приймають кошти від анонімів. Тоді й дізнавалися ім`я депутата. А пізніше він теж увійшов у цю Опікунську раду. Тобто і серед нардепів трапляються Люди.

...Як кажуть, гроші не пахнуть. Якщо ці корупційні мільйони допоможуть видужати хворим дітям, то так і хочеться сказати: "А подавайте нам ще один скандал!".

Оксана Климончук

Фото УНІАН