Коли хтось перемагає на виборах, то результат буквально висить у повітрі. Ось півтора року тому перемога Ющенка висіла в повітрі. Усі це відчували, і не тільки в Києві... Перемога Омельченка на виборах мера в 1999-му і 2002-му теж висіла в повітрі.
А що ж цього року? Хіба можна це саме сказати про перемогу Черновецького?
Я жодним чином не ставлю її під сумнів. Але дивна ситуація. Кого не запитую – ніхто з моїх знайомих киян за нього не голосував. І не тому, що він “поганий”. А тому, що мало хто вірив у його перемогу. Голосували за “реальних” Омельченка і Кличка.
Напередодні за всіма опитуваннями, принаймні які бачила я, лідирував Омельченко, на другому місці йшов Кличко, далі - з невеликим відривом – Черновеький. Про що це свідчить? Або опитування брехали, або люди змінили своє рішення перед самим голосуванням. Або Черновецькому додали голосів ті, хто на момент опитування ще не визначився (але знав, що голосуватиме проти Омельченка). Таких теж було багато.
У будь-якому разі я хотіла б поспілкуватися з аудиторією Черновецького, та не можу її знайти. Залюбки почитала б думку його прибічника: яким вони бачать Київ за його головування.
Прикро, що входження пана Леоніда на мерський пост (не з його вини, звичайно) починається з якихось інтриг, таємниць, недомовок. Сьогодні вже 28 березня, а порахували лише третину бюлетенів. А що роблять із рештою? Розглядають їх через лупу? Не можу зрозуміти. Чому мовчить гарант Конституції і все його оточення? Я розумію, що в секретаріаті Президента паніка: Юля лідирує, “Наша Україна” провалилася, а тут ще Черновецький у Києві зі своїми дивацтвами. Але треба тверезо дивитися на ситуацію й визнавати те, що вже сталося...
Оксана Охрімчук, м. Київ
