Американський зонд LRO (Lunar Reconnaissance Orbiter) зафіксував присутність інею на дні приполярних місячних кратерів, куди ніколи не потрапляє сонячне світло.

Як передає РІА Новости, про це йдеться в статті, опублікованій в Journal of Geophysical Research групою учених з Південно-західного дослідного інституту (США).

У цьому інституті було розроблено один із приладів на борту LRO - LAMP (Lyman Alpha Mapping Project). Цей прилад фіксує ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 121,6 нанометра - так звану лінію Лайман-альфа, яку випускають або поглинають атоми водню під час переходу електрона з однієї орбіти на іншу.

Відео дня

Це випромінювання випускають зірки, а також атоми водню в міжпланетному просторі, і їхнє підсвічування дозволило LAMP "заглянути" в найтемніші зони на Місяці - на постійно затінене дно приполярних кратерів. З 2009 року учені за допомогою LRO, LCROSS і низки інших апаратів дістали свідччення присутності в цих зонах водяної криги, а також інших речовин - чадного газу, кальцію, ртуті, магнію і срібла.

Тепер дані LAMP дозволили визначити, що водяна крига у формі інею - замерзлої водяної пари - присутня на місячній поверхні в цих кратерах.

«Велика частина постійно затінених сфери «червоніша», тобто сильніше відображає в довгохвильовому ультрафіолетовому діапазоні, чим не затінені регіони, що свідчить про присутність 1%-2% водяного інею на поверхні», - йдеться в статті.

Керівник дослідження Ренді ГЛЕДСТОУН (Randy Gladstone) з Південно-західного інституту зауважив, що цей результат став несподіваним для науковців: «Вважалося, що міжпланетне Лайман-альфа випромінювання руйнує водяний іній швидше, ніж він встигав би накопичуватися».

Нові дані переконують, що водяний іній руйнується, щонайменше, в 16 разів повільніше, ніж вважалося раніше.

Іншою несподіваною знахідкою приладу LAMP стали дані про високу пористість грунту в постійно затінених ділянках, зазначає видання.