30 червня 2021 року Верховна Рада України схвалила в першому читанні проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту" реєстраційний номер 3356-д.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що він спрямований на імплементацію положень Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 року про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел в частині забезпечення Україною виконання міжнародних зобов'язань щодо частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому обсязі споживання енергії на транспорті та виконання зобов’язань, які взяла на себе Україна із вступом до Енергетичного Співтовариства.
Зокрема проектом Закону пропонується визначення обов’язкового вмісту рідкого біопалива (біокомпонетів) в усіх обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються з місць виробництва пального, місць оптової торгівлі пальним та місць роздрібної торгівлі пальним, за виключенням бензинів з октановим числом 98 і вище та бензинів, що поставляються для потреб Міністерства оборони, Державного резерву та для створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів з 1 травня 2022 року – не менш як 5 відсотків (об’ємних), за абсолютної похибки визначення ±0,5%.
Разом з тим, якщо проаналізуватии норми законопроекту вбачається, що механізми реалізації європейських директив, що запропоновані у ньому містять недоліки, що можуть негативно вплинути на ринок пального та енергетичну безпеку України в цілому.
Відповідні застереження вже висловило Головне науково-експертне управління Верховної ради України яке зазначає наступне:
"запропонований підхід створює непевність щодо формування структури пропозиції відповідної продукції на ринку України. Адже зі змісту відповідної пропозиції проекту складається враження, що при практичному застосуванні відповідних приписів Закону може здійснюватися повне заміщення палива моторного звичайного (отриманого з нафтової сировини) паливом моторним альтернативним (сумішевим), що є неприпустимим.
У цьому контексті звертаємо увагу на те, що Директивою Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 року про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел та якою вносяться зміни до, а в подальшому скасовуються Директиви 2001/77/ЄС та 2003/30/ЄС (далі – Директива 2009/28/ЄС), передбачено, що "кожна держава-член робить все можливе для того, щоб частка енергії, видобутої з відновлюваних джерел у всіх видах транспорту станом на 2020 рік дорівнювала, щонайменше, 10% її кінцевого споживання енергії в транспортному секторі.
В цілях цієї частини застосовуються наступні положення:
(a) лише бензин, дизельне паливо та біопаливо, що споживаються автомобільним та залізничним транспортом, а також електроенергія враховуються для обчислення знаменника, тобто загальної кількості енергії,спожитої в транспортному секторі в цілях першого абзацу;
(b) всі типи виробленої з відновлюваних джерел енергії, що споживаються всіма видами транспорту враховуються для обчислення чисельника, тобто кількості видобутої з відновлюваних джерел енергії, спожитої в транспортному секторі в цілях першого абзацу" (ч. 4 ст. 3).
За змістом зазначених приписів йдеться про частку енергії, видобутої з відновлювальних джерел, у загальному обсязі палива, спожитого автомобільним транспортом, представленого бензинами, дизельним паливом та біопаливом. При цьому, Директива 2009/28/ЄС не встановлює жодних обмежень щодо використання на ринку видів палива, отриманого виключно з нафтової сировини.
Принагідно звертаємо увагу, що, наприклад, і в Додатку III Директиви 2009/28/ЄС визначається структура транспортного палива, представлена окремо бензином, дизельним пальним та різновидами біопалива."
З відповідним зверненням до Президента України, РНБОУ, Прем’єр-Міністра України, профільного комітету Верховної Ради України також звернулась і ПАТ "Укртатнафта", що є членом Української енергетичної асоціації та має у складі найбільшого вітчизняного виробника нафтопродуктів - Кременчуцький НПЗ.
У своєму листі ПАТ "Укртатнафта" наголошує, що запропоновані у законопроекті №3356-д норми унеможливлюють забезпечення Міністерства оборони, Державного резерву в т.ч. для створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів пальним вітчизняного виробництва без додавання біоетанолу. Крім того, враховуючи абсорбційні властивості біоетанолу, потрапляння вологи з атмосфери призводитиме до розшарування бензину та неможливість його тривалого зберігання для потреб держави чи держрезевру.
Зокрема експертами Асоціації проаналізовано відповідні норми законопроекту з яких вбачаються значні ризики при їх реалізації.
Так, відповідно до норм законопроекту встановлюється нормативно визначена обов’язкова частка вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) в обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються місць виробництва пального, місць оптової торгівлі пальним. Таким чином виробляти та продавати оптом в Україні можливо лише бензини з обов’язковим додаванням біоетанолу.
Розподіл технологічних потужностей нафтопереробного заводу на окремі виробництва з додаванням біоетанолу та без нього вимагатиме окремих інвестицій та є тривалим у часі. В іншому випадку виробництво, транспортування (в т.ч. трубопроводами), зберігання пального з вмістом біоетанолу та пального, що його не містить, тими самими потужностями (резервуарами, турбопроводами, установками) може призвести до зупинки роботи НПЗ або неможливості виготовляти бензини без біоетанолу.
В свою чергу інші норми законопроекту передбачають, що лише до бензинів автомобільних, імпортованих на територію України без вмісту нормативно визначеної обов’язкової частки рідкого біопалива (біокомпонентів) або з недостатньою кількістю рідкого біопалива (біокомпонентів), рідке біопаливо (біокомпоненти) для дотримання нормативно визначеної обов’язкової частки їх вмісту в бензинах автомобільних, додається суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва та/або імпорту пального та/або здійснюють оптову торгівлю пальним на митній території України.
За вказаних обставин придбати пальне у вітчизняного виробника для подальшої участі в постачанні для потреб Міністерства оборони, Державного резерву та для створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів буде неможливим.
Отже найбільш стратегічні державні споживачі пального повинні будуть придбавати виключно імпортне пальне.
З урахуванням наведеного, існуюча редакція проекту Закону по суті містить дискримінаційні норми, оскільки ставить вітчизняних виробників в гірше становище з імпортерами та створює безальтернативну енергозалежність.
Крім того, слід враховувати, що питання запровадження обов’язкової частки вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) для бензинів з 1 липня 2022 року є як мінімум передчаснимчерез необхідність проведення значної підготовчої роботи як для ринку так і органів влади, а за іншими факторами ще і дискримінує споживачів (автовласників) зокрема:
- Зростання собівартості виробництва та відповідно цін на пальне: через додаткові капіталовкладення необхідні для здійснення заходів зі змішування бензинів та біокомпонентів, залежність від цін на аграрну продукцію як сировину для біоетанолу, відсутність податкових преференцій для сумішей, подвійне оподаткування акцизом як первинного бензину так і суміші.
- Технічна регламентація та регулювання, затвердження технічного регламенту щодо оцінки відповідності та методів випробувань для видачі паспорту якості сумішей бензинів (розроблення та затвердження стандартів для проведення випробувань та підтвердження характеристик сумішей бензинів, технічного регламенту – термін на практиці близько року)
- Придбання обладнання та облаштування необхідних технічних засобів, устаткування для зберігання біоетанолу, його змішування (додаткове фінансове навантаження, що в умовах державного регулювання цін на пальне, ускладнює здійснення інвестицій в галузь)
- Нормативно-правова база щодо порядку підтвердження біопалива критеріям сталості та походження біомаси, її впровадження (термін впровадження невідомий)
- Нормативно-правова база та фінансування на ведення відповідних реєстрів щодо обліку вмісту біопалива та біокомпонентів (термін впровадження невідомий)
- Наявність вітчизняного ресурсу та потужностей для виробництва біоетанолу європейської якості (з характеристиками передбаченими EN 15938:2016 ), що відповідає критеріям сталості ( жодних розрахунків до проекту закону не надано, відповідний аналіз відсутній, що може призвести і до зворотнього ефекту у вигляді зростання імпорту біоетанолу, а не розвитку вітчизняних виробників).
- Технічна можливість українського автопарку споживати виключно пальне з вмістом біоетанолу (зокрема для автомобілів віком 10 і більше років в т.ч. виготовлених в Україні чи країнах пострадянського простору). Споживачі, які не матимуть можливості користуватись пальним з біоетанолом змушені будуть купувати набагато дорожче пальне преміум класу 98 і тд або скористаються пропозиціями "сірого ринку".
- Збільшення обсягу "сірого ринку" та відсутність реальної боротьби з нелегальними виробниками (міні-НПЗ), обмеженість лабораторного контролю якості (можливе збільшення попиту на "безетанольну продукцію" на "сірих АЗС" через небажання чи технічну неможливість споживачів заправляти автомобілі пальним з біоетанолом).
Все наведене свідчить, що до регулювання такого чутливого ринку як ринку пального слід підходити виважено, прогнозуючи кроки та результати, оскільки непідготовлені для реалізації рішення можуть повністю "поховати" вітчизняних виробників, а з ними і боротьбу за енергетичну незалежність.
